демонстрації.

Для сприяння врегулюванню колективних трудових суперечок

(конфліктів) створено спеціальний орган — Національну службу посередництва

і примирення, яка вивчає висунуті працівниками вимоги і здійснює оцінку їх

обгрунтування, консультує сторони, сприяє встановленню контактів між

сторонами, звертається до суду із заявою про вирішення трудового спору.

На осіб, які представляють сторони колективного договору й ухиляються

від участі в переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення договору, угоди

або навмисно порушили строк переговорів, або не забезпечили роботу

відповідної комісії у визначені сторонами строки, накладається штраф у розмірі

до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, вони несуть також

дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади.

18

Отже, на вимогу профспілки або іншого уповноваженого трудовим

колективом органу власник зобов'язаний вжити заходів, передбачених

законодавством, до керівника, з вини якого порушуються або не виконуються

зобов'язання щодо колективного договору, угоди.

3.2 Порядок укладення колективного договору

Існування колективного договору об'єктивно обумовлене Наявністю

соціальних, економічних і правових передумов. Соціальний чинник створюють

соціально-трудові відносини, що виникають із застосування громадянами своєї

здатності до продуктивної праці. В умовах суспільного виробництва виникають

внутрішньо колективні відносини, зв'язки в галузі суспільної організації праці.

Для регулювання таких зв'язків використовуються методи регламентації

окремих питань шляхом узгодження, прийняття системи локальних актів, серед

яких найважливіша роль належить колективному договору.

В економічному плані правомірність і необхідність існування

колективних договорів обумовлена господарською самостійністю підприємств,

наявністю різноманітних форм власності, використанням найманої праці та

існуванням об'єктивних розбіжностей між інтересами власників та найманих

працівників.

До юридичних передумов існування колективного договору слід віднести

правосуб'єктність його сторін, встановлення законом та гарантованість

праводієздатності учасників договору.

Як акт локального регулювання колективний договір виконує цілий ряд

виробничих і соціальних завдань. До таких завдань належать: деталізація і

конкретизація чинного законодавства про працю з максимальним

урегулюванням специфіки даного підприємства; вирішення нових питань, що

поставлені практикою і не знайшли урегулювання в чинному законодавстві;

стимулювання працівників шляхом встановлення пільгових умов праці;

забезпечення виконання договірних зобов'язань сторін; встановлення

конкретної відповідальності господарських і профспілкових органів за

19

поліпшенн умов праці й побуту працівників підприємства; залученн

працівників до управлінн виробництвом, поширенн правових знань;

врегулюванн суперечностей між власником і трудовим колективом найманих

працівників з метою дос гненн соціальної злагоди.

Важливою рисою колективного договору є його багатоплановість. Як

основний локальний акт підприємства колективний договір регулює майже всі

відносини, що виникають в межах підприємства к з приводу його виробничої

ді льності, так і похідні від них відносини, поєднує в собі заходи, спр мовані на

удосконаленн виробництва, оплати праці, поліпшенн умов праці та побуту

працюючих та інші важливі питанн .

Колективний договір укладаєтьс на підприємствах незалежно від форм

власності і господарюванн за умови використанн ними найманої праці і

на вності права юридичної особи. Під найманою працею слід розуміти

виконанн працівником роботи за певну винагороду, що обумовлена трудовим

договором або контрактом. Специфіка відносин по застосуванню найманої

праці пол гає в тому, що така прац може застосовуватись на базі будь- кої

форми власності: на державних, орендних, колективних підприємствах, в

кооперативних організаці х, акціонерних товариствах, фермерських

господарствах, на колективних сільськогосподарських підприємствах, в

домашньому споживчому господарстві тощо.

Колективний договір укладаєтьс також на підприємствах, кі

здійснюють науково-дослідну ді льність або займаютьс комерцією з метою

одержанн прибутку.

Якщо є необхідність, колективний договір може укладатис в

структурних підрозділах підприємств. Під такими підрозділами слід розуміти

цехи, відділи, лабораторії, сектори тощо. Головне, що повинно враховуватись

при вирішенні цього питані» ,— це фінансові, економічні, організаційні і

матеріальні можливості цих підрозділів дл встановленн працівникам

додаткових соціальних пільг з урахуванн м специфіки роботи конкретного

підрозділу в межах його компетенції.

Колективний договір підрозділу може замін ти колективний договір

20

підприємства. Але колективний договір підрозділу може вирішувати тільки

окремі питання соціально-економічних і трудових відносин підрозділу. В

такому разі колективний договір структурного підрозділу є додатком до

загального колективного договору підприємства, дія якого поширюється і на

структурний підрозділ.

Розроблений сторонами проект колективного договору виноситься на

загальні збори або конференцію трудового колективу. Загальні збори трудового

колективу вважаються правомочними, якщо в них бере участь не менше

половини працюючих на даному підприємстві.

Конференція представників трудового колективу правомочна при участі в

ній не менше 2/3 представників трудового колективу, обраних делегатами на

конференцію. Якщо загальні збори чи конференція трудового колективу

схвалює проект колективного договору, він підписується уповноваженими

представниками сторін не пізніше як через п'ять днів з моменту його схвалення,

якщо інше не встановлено зборами чи конференцією трудового колективу.

Підписаний сторонами колективний договір підлягає повідомній

реєстрації в місцевих органах державної виконавчої влади відповідно до

Положення про порядок повідомної реєстрації галузевих і регіональних угод,

колективних договорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 5 квітня 1994 р. № 225. Як зазначено в цьому Положенні, повідомна

реєстрація проводиться з метою забезпечення можливості для врахування їх

умов під час розгляду трудових спорів, що можуть виникнути за результатами

застосування норм цих угод (договорів) уповноваженими на те органами, і

засвідчує автентичність примірників і копій, поданих на реєстрацію.

Реєстрація проводиться в двотижневий строк з дня одержання

колективного договору. Не пізніше наступного дня після реєстрації два

примірники колективного договору повертаються сторонам, що його підписали

і подали на реєстрацію. Копія договору зберігається реєструючим органом.

Місцеві органи державної виконавчої влади, що реєструють колективні

договори, не можуть вимагати від сторін цього договору внесення до нього змін

або відмовити в його реєстрації, за винятком єдиного випадку, коли подані на

21

реєстрацію примірники і копія колективного договору не є автентичними.

Колективний договір набирає чинності з дня його підписання

представниками сторін або з моменту, що встановлений в самому договорі,

незалежно від терміну його реєстрації.

Законодавство про працю не встановлює єдиних вимог щодо структури

колективного договору. Сторони самостійно визначають його структуру, які

розділи включити в договір, які додатки приєднати.

22

4. Колективні угоди: поняття і сторони

Важливою подією в Україні стало прийняття 1 липня 1993 року Закону

України "Про колективні договори і угоди".