законодавстві повинна бути передбачена матеріальна відповідальність власника в

зв'язку з незаконною відмовою в прийомі на роботу в тих випадках , коли

прийом на роботу є обов"язковим для підприємства внаслідок вказівки закону,

відповідного акта або угоди сторін ( наприклад , при прийомі на роботу вагітної

жінки, жінки що має дитину у віці до 3 років, при прибутті молодого фахівця за

направленням , при непереведенні тощо). У цих

випадках відмова в прийомі на роботу є порушенням суб"єктивного права

громадянина , яке він може оскаржити до судуЯДадання у таких випадках роботи

породжує вимушений прогул і втрату заробітку . Ця обставина створює б

свою чергу підставу при незаконності дій власника або уповноваженого ним органу

для стягнення на користь працівника заробітку за час вимушеного прогулу , тобто

для залучення підприємства до матеріальної відповідальності. Враховуючи ту

обставину, що визначити середній заробіток працівника на даному підприємстві за

час вимушеного прогулу не можливо , на користь працівника, на думку

П.Р.Стависького , доцільно стягнути тарифну ставку або оклад за тією роботою (

посадою), на яку він направлений або повинен був бути прийнятий .

Слід враховувати, що всучасних умовах підходи , висловлені професором

П.Р.Ставиським, можуть бути суттєво розширені.

Створено цілу низку правових гарантій щодо забезпечення права людини на

працю в Україні, зокрема, ст. 43 Конституції України встановлено, що держава

гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, а також

можливість звернутися до суду за захистом прав і свобод громадян , ст.22 КЗпП

передбачено заборону необгрунтованої відмови в прийнятті на роботу, а ст. 5-1

КЗпП правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу. Таким

чином, необгрунтована відмова роботодавця у прийнятті на роботу не тільки осіб,

зазначених у ст. 232 КЗпП , а будь- якої особи, яка має трудову праводієздатність, і

якщо така відмова спричинила майнову шкоду особі, є підстави порушувати

питання про притягнення винного в цьому роботодавця до матеріальної

відповідальності перед такою особою. Що правда, залишається дискусійним

питання, про який саме вид майнової відповідальності у такому випадку може йти

мова: про матеріальну за трудовим правом чи майнову за цивільним правом, адже

трудові відносини ще не виникли? В усякому випадку це питання заслуговує на

прискіпливе наукове обговорення.

1,4.2. Матеріальна відповідальність власника або

уповноваженого ним органу за незабезпечення здорових і

небезпечних умов праці.

Значна кількість трудових спорів виникає з приводу відшкодування шкоди в

наслідок трудового каліцтва на підприємстві. Матеріальна відповідальність

власника у цьому випадку регулюється Законом України "Про охорону праці" від 14

жовтня 1992р., ст. 173 КЗпП, а також правилами відшкодування власником

підприємства, установи , організації або уповноженим ним органом шкоди

заподіяної працівнику ушкодженням здоров"я , пов"язаного з виконанням ним

трудових обов"язків ,які були затвержені постановою Кабінету Міністрів України

від 23 червня 1993р.№472 (із змін. І доп.).

Власник повинен відшкодувати , працівнику шкоду , заподіяну ушкодженням

здоров"я , а також моральну шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок фізичного або

психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці. Власник

звільняється від шкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його

провини, а умови праці не були причиною матеріальної шкоди.

Доказом вини власника можуть бути: акт про нещасний випадок на виробництві

або професійне захворювання; висновок посадової особи ( органу), яка здійснює

контроль і нагляд за охороною праці, відносно причин пошкодження здоров"я; З

медичний висновок про професійне захворювання ; вирок або рішення суду ,

постанова прокурора, висновок органів попереднього слідства; рішення про

залучення винних до адміністративної або дисциплінарної відповідальності,

рішення органів соціального захисту про відшкодування власником витрат на

допомогу працівнику в разі тимчасової непрацездатності в зв"язку з ушкодженням

здоров"я ; свідчення свідків та інші докази .

Відшкодування шкоди потерпілому складається з виплати втраченого заробітку

(або його частини) залежно від ступення втрати потерпілим професійної

працездатності; виплати в установлених випадках одноразової допомоги

потерпілому ( членам сім''''!' та утриманцям померлого); компенсації витрат на

медичну та соціальну допомогу ( посилене харчування, протезування, сторонній

догляд тощо).

За наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується також і

моральна шкода.

Ступінь втрати працездатності визначається медико- соціальною експертною

комісією ( МСЕК)у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до

ушкодження здоров"я. МСЕК встановлює обмеження рівня життєдіяльності

потерпілого , причину, час настання та групу інвалідності в зв"язку з ушкодженням

здоров"я , а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.

У разі смерті пготерпілого право відшкодування шкоди ( отримання частини

втраченого заробітку) мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого або

мали до дня його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина

померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до чинного законодавства утриманцями є : діти, котрі не досягли 18

років, і діти-вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти- до закінчення

навчання , але не більше ніж до досягнення ними 23 років, дружина - старша за 55

років , чоловік- старший за 60 років, члени сім"ї- інваліди на час інвалідності, один

з батьків або дружина ( чоловік) померлого або інший член сім"ї, якщо він не

працює і доглядає за дітьми , братами, сестрами або онуками померлого, які не

досягли віку 18 років.

Розмір відшкодування втраченого заробітку встановлюється у відповідності до

ступення втрати професійної працездатності й середньомісячного заробітку , який

працівник мав до ушкодження здоров"я. Розмір середнього заробітку визначається

за 12 місяців , що передували ушкодженню здоров"я . До заробітку для обчислення

розміру відшкодування включаються всі види заробітної плати, на яку

нараховуються внески на соціальне страхування.

Утрачений заробіток ( або відповідна його частина) відшкодовується працівникові

власником у повному розмірі незалежно від одержуваної потерпілим пенсії та інших

доходів. Обчисленний розмір втраченого заробітку або відповідна