медичної допомоги потерпілому, забезпечити у разі необхідності його доставку до

лікувально- профілактичного закладу;

повідомити про те. що сталося, роботодавця керівника первинної організації

профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими працівниками

особу з питань охорони праці, якщшотерпілий не є членом профспілки;

зберегти до прибуття комісіїз розслідування ( комісії зі спеціального розслідування)

нещасноговипадку обстановку на робочомумісці та устаткування у такому стані, в

якому вони були на моменти нещасного випадку, а також вжити заходів до

недопущення необхідних випадків.

Лікувально-профілактичний заклад повинен про кожне звернення потерпілого з

посиланням на нещасний випадок на виробництві без направлення підприємства

А Л- Л

передати протягом доби з використанням засобів зв"язку екстерне повідомленняя за

формою згідно з додатком 1:- підприємству, де працює потерпілий.

Роботодавець , одержавши повідомлення про нещасний випадок , зобов"язаний

негайно:

1) повідомити з використанням засобіб зв"язку про нещасний випадок :

- робочий орган вищої дирекції.

АХ «.

Фонду за місцезнаходженням підприємства за встановленого Фондом формою (

додаток 2); 2) утворити на казом комісію з розслідуванням нещасного випадку (

далі - комісія) у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування .

До складу комісії включаються керівник ( спеціалість служби охорони праці або

посадова особа , на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з

питань охорони праці ( голова комісії ) , керівник структурного підрозділу

підприємства, на якому стався нещасний випадок , представник робочого органу

виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства^ за згодою),

представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий , або

уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці , якщо

потерпілий не є членом профспілки, інші особи.

Комісія зобов"язана протягом трьох діб: - обстежити місце нещасного випадку,

одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного

випадку та причетних до нього осіб; - визначити відповідність умов праці та її

безпеки вимога законодавства про охорону праці; - з"ясовувати обставини і

причини нещасного випадку; - визначити , чи пов"язаний цей випадок з

виробництвом; - установити осіб які допустили порушення вимог законодавства про

охорону праці, розробити заходи щодо запобігання пдібним нещасним випадкам; -

скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 згідно з додатком 3 у

трьох примітках (далі - акт форма Н -5 ), а також акт про нещасний випадок,

г ... ^

пов"язаний з виробництвом, за формою Н-1 згідно з додатком 4 уіігести примірках

(далі - акт форми Н-1)

Акти форми Н-5 і форми Н-1 підписуються головою і всіма членами комісії. У разі

незгоди зі змістом зазначених актів член комісії письмово викладає свою окрему

думку, яка додається до акта форми Н-5 і є його невід"ємною частиною , про що

робиться запис в акті форми Н-5.

Роботодавець який призначив комісію, повинен розглянути і затвердити

примірники актів форми Н-5 і форми Н-1 протягом доби після одержання

матеріалів, підготовлених комісією за підсумками ї» роботи ( далі- матеріали

рОЗСЛІДу Осіння.

До першого примірника акта форми Н-5 додаються примірник акта форми Н-1,

пояснення свідків та потерпілого ( додаток 5), витяги з експлуааційної

документації, схеми , фотографії, інші документи (додатки 6-7),що характеризують

стан робочого місця. Нещасні випадки реєструються у журналі за формою з

додатком 8 роботодавцем.

По закінченні періоду тимчасової працездатності або у разі смерті потерпілого

внаслідок травми, одержаної під час нещасного випадку , роботодавець, який бере

на облік нещасний випадок , складає повідомлення про наслідки нещасного випадку

за формою Н-2 згідно з додатком 9 і в десятиденний строк надсилає його

організаціям і особам, яким надсилався акт форми Н-1.

Повідомлення про наслідки нещасного випадку обов"язково додаються до акта

форми Н-1 і зберігається разом з ним.

Контроль за своєчасністю і об"єктикністю розслідування нещасних випадків, їх

документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення

причин нещасних виадків здійснюють органи державного управління , органи

державне нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи

відповідно до компетенції.

Посадова особа органу Держнагляд- охоронпраці має право у разі відмови

роботодавця скласти або затвердити акт форми Н-5, акт форми Н-1 чи незгоди

потерпілого із змістом акта форми Н-5 , акта форми Н-1, находження скарги або

незгоди з висновками розслідування про обставини, про причини нещасного випадку

чи приховання нещасного випадку видавати обов'язкові для виконання

роботодавцем приписи за формою Н-9 згідно з додатком 10 щодо необхідності

проведення розслідування ( повторного розслідування) нещасного випадку.

Висновок

Підсумовуючи мою відповідь , на дану тему , хотів би зазначити , що у сучасний

період не всі випадки матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду,

заподіяну працівникові, врегульовані нормами трудового права, наприклад, у

випадку матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду, заподіяну

незабезпеченням збереження особистих речей працівника під час роботи. У таких

випадках на практиці застосовуються норми цивільного законодавства, що

пояснюється відсутністю відповідних норм у трудовому праві. УКЗпП взагалі

відсутні загальні норми про відповідальність роботодавця за шкоду, заподіяну

працівникові. З таким положенням прав не можна погодитися. Адже матеріальна

відповідальність роботодавця, так само як і матеріальна відповідальність

працівників , має трудово-правову природу і , отже повинна бути врегульована

трудовим законодавством. Тобто слід звернути увагу на обгрунтування П.Р.

Стависький двосторонього характеру матеріальної відповідальності сторін

трудового договору і неохідність врегулювання цих відносин єдиною галуззю права-

трудовим правом.

Література

1.Кодекс законів про працю України, затверджений УРСР від 10 грудня 1971 р.

2. Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992р.

3.Постанова Кабінету Міністрів України № 1100 від 3 жовтня ^ ч ^ (ї<

4.Постанова Кабінету Міністрів України від 23 червня 1997 р. № 772 (із змінами та

доповненнями)

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004р., №1112

6.Стависький П.Р.

Матеріальна відповідальність підприємства в трудових відносинах .-Київ,-Одеса:

Вища школа, 1987р.

7-Трудове правоУкраїни: Підручник/ за ред.Н.Б.Болотіної, Г.І.Чанишевої.-2-ге вид.,

пер.- К.: Т-во "Знання", К00.2001. - 564 с.- (Вища