керівні вказівки або як директиви щодо організації праці. Органами по

розгляду трудових спорів основні принципи застосовуються як правила для

тлумачення відповідних нормативних актів. [4; ст. 28]

Як приклад правової ідеї можна навести підхід до взаємовідносин між

роботодавцем і працівниками. В радянський період ідея цих відносин зводилась

до того, що при ринкових відносинах, коли робітник продає єдиний належний

йому товар - робочу силу, не може мати місця співробітництву між цими

суб'єктами, оскільки їх відносини є полярними, класовими, антагоністичними.

З розвитком в Україні ринкових відносин усе частіше наголошується на

необхідності соціального партнерства, якому приділено значну увагу в Указі

Президента України від 24 травня 2000 р. «Про основні напрями соціальної

політики на період до 2004 року» [6; ст. 122]. У розділі 2 цих напрямів

в

«Удосконалення трудових відносин» передбачаються заходи щодо розвитку

ринку праці та зайнятості населення, політики щодо доходів населення та вдо-

сконалення оплати праці, охорони праці та безпечної життєдіяльності, захисту

трудових прав громадян, розвитку соціального партнерства. Запровадження

нових підходів до підвищення дійовості соціального партнерства, розвитку

співробітництва та взаємодії представницьких органів сторін соціально-

трудових відносин визнається необхідною передумовою забезпечення сталого

економічного розвитку держави, утвердження в суспільстві соціальної злагоди,

громадянського миру.

Досягнення цієї мети можливо шляхом посилення державного нагляду і

контролю за додержанням соціально-економічних прав найманих працівників,

збалансування інтересів різних соціальних верств, врегулювання виробничих,

трудових і соціально-економічних відносин у сфері праці і зайнятості та інших

соціальних заходів.

Важлива увага приділяється також регіональній соціальній політиці

(розділ 6 основних напрямків), оскільки соціальні умови життя населення в

різних регіонах України досить розрізняються. Здійснення основних напрямків

10

державної регіональної політики потребує розроблення механізму фінансового,

правового, інформаційного забезпечення, які передбачені програмою.

Із наведеного вище можна зробити висновок, що під основними

принципами трудового права слід розуміти виражені в правових актах

економічні закономірності організації суспільного виробництва і розподілу в

формі основних, керівних положень, основних засад правового регулювання

трудових відносин, які визначають загальну спрямованість і найбільш істотні

риси його змісту.

Ці основні правові положення конкретизуються в нормативних актах,

якими регулюється праця робітників і службовців. Вони мають регулюючий

характер, містять певний наказ, припис, регулюють поведінку. Тому принципи

не повинні вміщувати елементи, що не мають такого наказу, припису, не

визначають поведінку.

і

Правові ідеї і тенденції можуть вважатися основними принципами

трудового права лише тоді, коли вони відповідають певним вимогам. Це

повинні бути саме такі правові ідеї, що спрямовані на регулювання суспільних

трудових відносин. Вони мають відображати принципи політики держави в

галузі регулювання поведінки учасників у суспільних трудових відносинах.

При цьому кожна правова ідея повинна проявлятись у законодавстві про працю

таким чином, щоб бути закріпленою в конкретній правовій нормі.

Основні принципи лежать в основі всіх норм трудового права, в основі

правового регулювання праці. Вони повинні правильно відображати сутність

суспільних відносин, на регулювання яких спрямовані. При сучасній

організації праці робоча сила як носій праці виступає основним елементом

продуктивних сил суспільства. Функція робочої сили — праця як корисна,

доцільна діяльність - виражає ставлення працівника до наслідків своєї праці.

При визначенні основних принципів слід виходити з того, які основні

положення правопорядку в галузі трудових відносин існують у суспільстві.

Такі положення містяться перш за все в Основному Законі держави, тобто в

Конституції. В своїй більшості вони сформульовані в досить загальному

11

вигляді і широкому плані.

Принципи права можуть бути закріплені в правовій нормі двома

шляхами: безпосередньо або побічно.

Безпосереднє закріплення має місце у тих випадках, коли формулювання

норми закріплює певний правовий принцип. Прикладом цього може бути от. 4

Закону України «Про зайнятість населення», [6; ст. 145] в якій держава

гарантує працездатному населенню у працездатному віці добровільність праці,

вибір або зміну професії та виду діяльності, що не заборонена законом. Такі

правові норми можна назвати нормами-принципами, які відрізняються від

інших норм широтою і важливістю сформульованих в них положень. Вони

визначають зміст інших норм, є для них правовою основою. Але це - зовнішня

ознака, за якою не завжди можна відшукати норму-принцип. Визначальною є

внутрішня ознака - зміст норми, її основостворюючий, керівний характер.*

Другу групу складають принципи, що прямо не закріплені в правових

нормах, але можуть бути виведені з них. Ці принципи містяться в законодавстві

нібито у прихованому вигляд'.

Але було б неправильним вважати, що принципи остаточно реалізуються

тільки в системі правових норм. Оскільки принципи мають регулюючий

характер, вони, будучи відображеними в праві, набувають загально правового

значення. Тому громадяни досить часто в своїй поведінці керуються

принципами права, навіть не знаючи точного змісту правових норм.

Особливого значення принципи права набувають при реалізації норм

права, в першу чергу тоді, коли відсутня конкретна правова норма і є потреба

застосувати аналогію закону і навіть аналогію права.

Щодо правового регулювання трудових відносин, то правові ідеї та

тенденції лише тоді можуть вважатись принципами трудового права, коли ці

ідеї та тенденції спрямовані на регулювання трудових відносин; коли вони

відображають принципи політики держави в сфері регулювання поведінки

учасників суспільних трудових відносин; коли ідея чи тенденція проявляється

таким чином, що може бути закріплена як конкретне положення в

12*

законодавстві про працю;

Основні принципи забезпечують цілеспрямовану дію всієї системи права.

Вони не можуть існувати ізольовано від норм, бо саме принципи відображають

зв'язуючу сутність окремих норм, об'єднуючи їх в інститути, галузь права.

Основні принципи розвиваються і диференцюються в правових нормах.

Але жодна з цих норм, незалежно від галузі права, не може суперечити

Конституції України. [1]

13

1.2. Принципи, які визначають залучення громадян до праці.

Принципи права як синова системи юридичного права, підґрунтя, на

якому воно розвивається, не перетворюються на якість інші правові субстанції,

а існують реально і водночас з самою системою права.

Принцип обмеження сфери правового регулювання відносинами

найманої праці. Цей принцип є визначальним для всієї галузі права. Трудове

право виникло саме як інструмент захисту інтересів найманої праці.

Зароджуючись у надрах цивільного приватного права, воно на ранніх