України "Про охорону праці", Закон України "Про оплату праці" і т.д.

До спеціальних правових норм відносяться наприклад норми

регулювання дисципліни праці окремих категорій працівників

ь-

(Дисциплінарний статут прокуратури, Закон України "Про статус суддів" і т.д.)

2.2. Якими нормативно-правовими актами регулюється: праця

тимчасових і сезонних працівників, надомників, сумісників?

Праця:

1) тимчасових і сезонних працівників регулюється: КЗпП; Указом

Президії Верховної Ради Союзу РСР "Про умови праці робітників і

службовців, зайнятих на сезонних роботах"; Список сезонних робіт і

сезонних галузей, затверджений Постановою Кабінету Міністрів

України; Указ Президії Верховної Ради СРСР "Про умови праці

тимчасових працівників службовців"

2) сумісників - КЗпП; Постанова Кабінету Міністрів України "Про роботу

за сумісництвом працівників державних підприємств, установ,

організацій.

49

Завдання 3.

3.1. У чому виявляється єдність і диференціація трудового

законодавства?

Диференціація трудового законодавства - це встановлені державою

відмінності в змісті і обсязі прав та обов'язків суб'єктів трудових відносин на

і.--г

певних підставах. Сучасний цивілізований світ намагається більш послідовно

здійснювати принцип рівності громадян. Відповідно до цього держави

забезпечують єдність правового регулювання трудових відносин, що

здійснюється загальним законодавством про працю, єдиним для всіх

працівників.

В Україні єдність правового регулювання трудових відносин базується на

статті 2' Кодексу законів про працю (КЗпП), яка юридичне закріплює принцип

рівності трудових прав, що конкретизуються в інших статтях Кодексу та

законодавчих актах про працю.

У той же час з цілого ряду причин виникає необхідність

диференційованого підходу до регулювання трудових відносин. Така

диференціація проводиться за допомогою прийняття спеціальних

нормативних актів, що поширюються тільки на певну групу працюючих,

шляхом включення в загальні законодавчі акти про працю спеціальних

положень, що відносяться лише до тієї чи іншої групи працівників, а також

шляхом виключення можливості застосування окремих положень загального

законодавства про працю до деяких категорій трудящих.

Диференціація трудового законодавства не протирічить ідеї соціальної

рівності, оскільки встановлені відмінності у змісті та обсязі прав і обов'язків

працівників та роботодавців мають своєю метою не створення привілеїв

відповідним соціальним прошаркам, а досягнення більшої відповідності норм

трудового права особливостям трудових відносин. Диференціація дозволяє

досягти більш реальної рівності у порівнянні і тією, що встановлюється

загальним законодавством про працю, яке поширюється на всіх працюючих.

50

Більше того, за деякими винятками сама диференціація оправдана саме тому.

що вона спрямована на встановлення такого рівня соціальної рівності, який

вище рівня, що визначений принципом рівноправ'я. Саме це дозволяє

вирівнювати соціальне становище певних соціальних груп, котрі за

фактичними умовами праці або внаслідок інших обставин виявились її

соціальне обмеженому стані.

Законодавство України використовує різні критерії диференціації правового

регулювання праці. Це - ставлення працівника до майна підприємства,

установи, організації; національна належність засобів виробництва (майна

підприємства); належність підприємства до державної (загальнодержавної)

форми власності; суспільна значимість трудової функції, що виконується

працівником; особливі природні географічні і геологічні умови; умови

підвищеного ризику для здоров'я; тривалість строку дії трудового договору

(тимчасова чи сезонна робота); можливість укладення контракту, коли це

передбачено законом; соціально-демографічні критеріїв.

3.2. Які повноваження центральних органів виконавчої влади в галузі

регулювання трудових відносин?

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю

здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не

залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу (ст.

259 КЗпП України).

До таких органів належать перш за все Державний департамент нагляду

за додержанням законодавства про працю, що був утворений у складі

Міністерства праці та соціальної політики на базі його структурних підрозділів

- головної державної інспекції праці та Державної експертизи умов праці

України і підвідомчі йому територіальні державні інспекції праці в областях,

містах Києві та Севастополі, які відповідно входять до складу управлінь праці

та зайнятості населення обласних державних адміністрацій, управлінь праці та

зайнятості Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

51

Вони. утворюють єдину систему нагляду і контролю за додержанням

законодавства про працю на підприємствах, в установах, організаціях неза-

лежно від форми власності.

Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про

працю та територіальні інспекції праці свою діяльність здійснюють у взаємодії

з органами державного управління охороною праці, органами державної

податкової служби, правоохоронними органами, місцевими органами

державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування,

профспілковими об'єднаннями, представниками сторін, які підписали галузеві,

регіональні угоди та колективні договори.

Важливе місце серед органів нагляду І контролю за додержанням

законодавства про працю займають органи державного нагляду за охороною

праці, зокрема Державний комітет України з нагляду за охороною праці

(Держнаглядохоронпраці), Міністерство екології та природних ресурсів

України, органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони

Міністерства внутрішніх справ України, органи та заклади санітарно-епіде-

міологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

52

Список використаної літератури.

і

І. Конституція України.

2. Кодекс законів про працю.

3. Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів

(конфліктів)".

4. Трудове право України: Підручник / За ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої.

- К.: т-во "Знання", КОО, 2000. - 564с.

5. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. - X.: Консул, 2002. -

528с.

6. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / Б.С.

Стичинський, І.В. Зуб, В.Г. Ротань. - К.: Видавництво А.С.К., 2003 -

1024с.

7. Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і

організацій. Постанова Кабінету Міністрів України від 03.04.93р №245.

8. Стаднійчук М. Сумісництво чи суміщення // Юридичний війник 2004 -

№30-с.8.