хування.

Соціальний захист населення у розвинутому суспільстві повинен

виконувати дві основні функції: лікувальну та матеріального забезпечення.

Перша пов'язана з поліпшенням здоров'я кожного громадянина, забезпеченням

активної діяльності системи охорони здоров'я, створенням для населення

широко доступної кваліфікованої медичної допомоги. Друга, превентивна

функція пов'язана з відверненням бідності шляхом надання громадянам

39

можливості під час свого активного життя здобути право на соціальне

у

забезпечення в разі хвороби, нещасного випадку, інвалідності, настання

похилого віку тощо.

Система соціального страхування побудована на принципі обов'язковості

страхування всіх працюючих за наймом на умовах трудового договору чи

контракту, а також тих, хто виконує службові обов'язки на інших передбачених

законодавством умовах. Законами України від 26 червня 1997 р. «Про збір на

обов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір на обов'язкове

соціальне страхування» підприємства, установи, організації зобов'язані

перераховувати страхові платежі на соціальне страхування і пенсійне

забезпечення, що обчислюються на заробітну плату працюючих у розмірах,

визначених законодавством.

Парадоксальність ситуації при створенні страхових фондів полягає в

с

тому, що соціальний захист тих, хто його потребує, залежить від збільшення

коштів за рахунок посилення і без того надзвичайно важкого податкового

пресу. Це призводить до розширення кількості знедолених за рахунок самих

платників податків. Знижується життєвий рівень більшості населення України,

особливо людей, які перейшли на пенсію, яка є для них основним засобом

існування.

У період розбудови ринкових відносин в Україні пенсійне забезпечення

лише формально називалося страховим. Фактично пенсійне забезпечення

здійснювалось довільно, всупереч страховим правилам і принципам розвитку

соціального забезпечення.

Для корегування негативних наслідків пенсійного забезпечення у перше

десятиріччя розвитку ринкових відносин в Україні (1991—2001) приймались

вольові рішення, чим був обумовлений сучасний стан пенсійного

законодавства як відображення проблемності, суперечливості та

неадекватності всієї системи забезпечення в цілому.

Причиною цього є те, що пенсійний закон України прийнятий у період,

коли життя не давало можливості встановлювати такі різкі зміни в нашому

суспільно-політичному житті. Держава виявилася не готовою до змін,

пов'язаних із зміною економічних основ державної власності. А ще більше

виявилася не готовою до толо, що громадяни України змушені були пережити

новий інтенсивний перехід до перерозподілу власності, яка миттєво перейшла у

власність олігархів. Пенсійна система для значної кількості громадян похилого

віку стала єдиною реальною матеріальною опорою в їх житті.

Реформування пенсійного забезпечення, що було проведено Законом

України від 5 листопада 1991 р. «Про пенсійне забезпечення», мало метою

змінити економічну ситуацію. Але сталося навпаки, оскільки різко знизився

відносний рівень пенсійного забезпечення, що викликало падіння рівня

матеріального достатку пенсіонерів. Якщо до цього ще додати обезцінення

грошових заощаджень пенсіонерів, то вони були практично поставлені на

рівень жебраків. Поступова трансформація пенсійної системи до зрівняльної

сталася внаслідок вирівняння її розмірів. Саме тому пенсійна система понесла

значні втрати в головному - залишення суспільного виробництва працівниками

похилого віку. [6; ст. 113]

41

Висновок.

Система чинного юридичного права повинна своїм змістовним

нормативним наповненням чітко відповідати конкретним принципам права.

Якщо через якісь об'єктивні обставини ті чи інші принципи права припиняють

своє існування, то норми права, інститути або галузі, які на них спиралися,

втрачають свої регулятивні властивості. Так само, якщо певні правові акти

розроблено і прийнято законодавцем без врахування вимог принципів права, то

вони не забезпечуватимуть ефективного регулювання суспільних відносин і їх,

зрештою, потрібно буде або скасовувати, або вдосконалювати.

Принципи права як надбання всього історичного процесу розвитку

людської цивілізації не можна змінювати, скасовувати чи, навпаки, створювати

певним політичним силам чи групам, які визначають політику держави,

зокрема і в сфері правотворення. Їх можна лише пізнавати, вивчати з більшою

і*

чи меншою проникністю в їхню сутність і дотримуватись (або ігнорувати —

собі ж на шкоду).

Встановлення та вивчення принципів трудового права має важливе як

теоретичне, так і практичне значення. Без урахування загальних засад, на яких

формується українське трудове право, ми не зможемо ні належно його

тлумачити, ні ефективно застосовувати його норми, що особливо важливо в

умовах ринкових відносин. Виняткового значення набуває усвідомлення

справжньої ролі принципів трудового права в процесі кодифікації трудового

законодавства. Це саме той випадок, коли є можливість прийняти ефективний і

<-

стабільний закон.

Отже, принципами трудового права як системи норм, покликаних

забезпечувати трудові та тісно пов'язані з ними відносини, є такі засадничі ідеї

(засади), які визначають сферу його дії, порядок встановлення прав та

обов'язків суб'єктів, гарантії захисту їх прав та законних інтересів.

У юридичній літературі принципом трудового права іноді визнають і

такий принцип, як безпека праці або принцип охорони праці, згідно з яким усе

трудове право пронизане ідеєю забезпечення охорони праці найманих

працівників. Проте важливо пам'ятати, що охорона праці, створення безпечних

і здорових умов для працівників у трудових відносинах є головним завданням і

призначенням трудового права, а ототожнювати принципи права з його

завданнями не можна.

Треба мати на увазі й те, що трудовому праву властиві і деякі

загальноправові принципи, зокрема ті, що визначають сферу приватноправових

відносин. До них можна віднести принцип пріоритетності норм міжнародного

права щодо норм національного права, принцип забезпечення захисту законних

інтересів учасників правовідносин та ін.

Водночас трудове право з огляду на своє соціальне призначення

визначило також чимало правових принципів, яких треба дотримуватися,

застосовуючи і реалізовуючи його приписи. Такими правовими принципами

трудового права є: рівність трудових прав громадян України; свобода

трудового договору; взаємне погодження зміни умов трудового договору;

належна оплата праці та деякі інші.

Маючи похідний від права характер, правові принципи у поєднанні з

принципи права забезпечують функціонування трудового права як самостійної

галузі в системі права України.

43

2. Практична частина.

2.1. Скласти опорно-логічну схему "Основні принципи трудового

»»

права .

Принципи трудового права

Принципи трудового права,

закріпити в Конституції України

Принципи трудового, закріпити в

КЗпП та інших нормативних актах.

Принцип свободи праці

Принцип рівноправності в галузі праці

Принцип договірного характеру праці

Принцип стабільності трудових відносин

Принцип матеріальної заінтересованості в результатах праці

Принцип безпеки праці

Принцип участі трудових колективів і профспілок у

вирішенні питань встановлення умов праці і здійсненні

контролю за додержанням законодавства про працю.

Принцип свободи об'єднання для здійснення