ПЛАН

ВСТУП

І. Міжнародні стандарти з питань дитячої праці

1.1. Конвенції та рекомендації МОП

1.2. Конвенція ООН про права дитини

1.3 Гарантії права на працю за Конституцією України

1.4. Кодекс Законів про працю України

1.5. Реалізація права на працю в Україні

2. ПРАЦЯ МОЛОДІ

2.1.Права неповнолітніх у трудових відносинах.

2.2. Норми виробітку для неповнолітніх.

2.3. Роботи, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх.

2.4. Відпустки неповнолітніх працівників.

2.5. Робочий час неповнолітніх працівників.

3. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАЙНЯТОСТІ МОЛОДІ

4. НЕГАТИВНИЙ ВПЛИВ НЕЗАКОННИХ ФОРМ ПРАЦІ НА ЗДОРОВ'Я ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

4.1. Вплив умов праці на здоров’я неповнолітніх

4.2. Дитячі захворювання, пов’язані з роботою

4.3. Випадки травматизму на роботі

5. ОРГАНИ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ КОНТРОЛЬ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ НЕПОВНОЛІТНІХ

ВИСНОВОК

Використана література

ВСТУП

«Коли справа заробляння грошей або участі у самозабезпеченні чи забезпеченні ро-дини вступає у конфлікт зі справою зростання і освіти, результатом є ДИТЯЧА ПРАЦЯ. Функція роботи у дитинстві є перш за все розвиваючою, а не економічною. Тоді робота дітей є соціальним благом, у протилежному випадку дитяча праця є соціальним злом.»

Енциклопедія Соціальних Наук

Чи всі люди повинні працювати? А якщо людина працює, чи має вона це ро-бити до сьомого поту? Чи може кожна людина обрати вид роботи та діяльність на власний смак? Чи слід погоджуватись на роботу, яка не подобається, однак добре оплачується? Для чого люди взагалі працюють?

Ці питання хвилюють багатьох людей, адже вже з давніх давен праця є джерелом існування людини.

У житті кожної людини вибір роду трудової діяльності та місця роботи - серйо-зний та відповідальний крок. Від цього вибору й працевлаштування залежатиме бага-то — добробут людини та її сім'ї, можливості реалізації її інтересів, перспективи твор-чого зростання, нові дружні й ділові контакти.

Право на працю є одним з основних прав людини, що утвердилися у XX століт-ті. Це право проголошене у Загальній декларації прав людини (ст.23) та розширено ви-тлумачено у Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права, де зазна-чено, що «держави визнають право на працю, яке вміщує у собі право кожної люди-ни заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно пого-джується». Це означає, що кожна людина має право на працю, право вільно обирати ту чи іншу роботу та одержувати за неї винагороду (заробітну плату), що дає їй мож-ливість гідно існувати самій та утримувати сім'ю. Європейська конвенція про захист прав та основних свобод забороняє застосування примусової праці.

Право на працю, згідно з міжнародними стандартами в галузі прав людини, включає: справедливу заробітну плату та рівну винагороду за працю рівної вартості; забезпечення гі-дного життя для робітника та його сім'ї; умови праці, які відповідають вимогам безпеки та гі-гієни, відпочинок, дозвілля, розумне обмеження робочого часу, періодичну оплачувану від-пустку. Право на працю включає в себе не тільки вибір роду діяльності, а й вибір професії.

Цікаво, що ще в 1919 році за рішенням Паризької конференції була заснована Між-народна організація праці (МОП) з метою міжнародного співробітництва в справі забезпе-чення миру в усьому світі та усунення соціальної несправедливості шляхом поліпшення умов праці. З 1946 року МОП стала першою спеціалізованою установою ООН. За час сво-го існування МОП прийняла більше 180 конвенцій та біля 200 рекомендацій про працю.

«Праця дітей — це не дитяча праця, — визначає Хуан Сомавія, Генеральний Ди-ректор Міжнародного Бюро Праці. — Це не корисний трудовий досвід і не учнівство, поєднане з навчанням, яке зміцнює сьогодення дитини і майбутні перспективи. Праця дітей у її найгірших формах — це зловживання владою. Це дорослі, що експлуатують юних, наївних, невинних, слабких, уразливих і незахищених задля власного зиску...»

І. МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ З ПИТАНЬ ДИТЯЧОЇ ПРАЦІ

1.1. Конвенції та рекомендації МОП

Дитяча праця — це не суто українська проблема — у світі 250 мільйонів дітей, які працюють. Міжнародна Організація Праці дуже багато уваги приділяє захисту прав дити-ни в галузі праці. У рамках і під егідою цієї впливової міжнародної організації ухвалено конвенції та рекомендації, спрямовані на обмеження використання дитячої праці, на за-безпечення охорони дитячої праці, встановлення вікових обмежень у залученні дітей до праці, а також заборону експлуатації дитячої праці. Ці документи є міжнародними станда-ртами в галузі прав людини, світовими зразками для виконання кожною державою. Од-ним із головних завдань кожної держави є ратифікація цих документів і тим самим ви-знання обов'язковими для держави принципів та норм, що містяться в документах МОП.

Після прийняття Конвенції залишаються відкритими для ратифікації країнами, що входять до МОП. Ті держави, які ратифікували їх, погодились на підзвітність у питаннях, що стосуються праці та трудових угод. Це передбачає подання МОП регулярних звітів про застосування ратифікованих Конвенцій і перевірок, які проводяться експертами МОП (Ко-мітет експертів та Оргкомітет конференції), щодо дотримання прийнятих нормативних по-ложень, а також широке ознайомлення громадськості з результатами цих перевірок; рег-ламентування процедур перевірки скарг та дій проти осіб, котрі звертаються з приводу по-рушень законодавчих норм, що впроваджуються урядовими службовцями або представ-никами організацій роботодавців і трудящих з інших країн, які ратифікували Конвенції. Країни-члени МОП можуть звернутись у цю організацію з проханням про надання техні-чної допомоги під час підготовки до ратифікації Конвенцій і практичного їх застосування.

Навіть у разі, коли країна не ратифікувала Конвенції й Рекомендації, норматив-ні документи можуть бути використані як керівні матеріали й заяви узгоджено з при-йнятими у світі підходами до розв'язання цих проблем.

Першу Конвенцію з проблем дитячої праці МОП прийняла 1919 року, в рік сво-го заснування. Ця