Оскільки перераховані документи стосувались окремих економічних секторів і про-фесій, МОП прийняла всеохоплюючий документ про повне скасування дитячої праці - Конвенцію 1983 року про мінімальний вік зарахування на роботу. Вона поширювалась на всі сфери економічної діяльності незалежно від того, оплачується чи ні праця дитини. Во-на охоплювала всі випадки праці неповнолітніх, виконання роботи як для іншої людини (наймача), так і за власною ініціативою. Деякі з таких законодавчих положень застосову-ються в усіх країнах, тоді як інші — розроблені спеціально для країн, що розвиваються.

Серед Конвенцій та рекомендацій МОП особливе значення має Конвенція про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці, № 182. Стаття 3 цієї Конвенції у термін «найгірші форми дитячої праці» включає:

а) усі форми рабства або практику, подібну до рабства, як, наприклад, продаж дітей та торгівля ними, боргова кабала та кріпосна залежність, а також при-мусова чи обов'язкова праця, включаючи примусове чи обов'язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;

б) використання, вербування або пропонування дитини для заняття проституці-єю, виробництва порнографічної продукції чи для порнографічних вистав;

в) використання, вербування або пропонування дитини для незаконної діяльно-сті, зокрема для виробництва та продажу наркотиків;

г) роботу, яка за характером чи умовами, в яких вона виконується, може завда-ти шкоди здоров'ю, безпеці чи моральності дітей.

Україна, як суверенна держава, що встала на шлях демократичного розвитку, визначила своїм головним пріоритетом людину, її права й свободи. У статті 3 Консти-туції України встановлено «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю... Утвердження і забезпе-чення прав і свобод людини є головним обов'язком держави». За роки незалежності Україна ратифікувала понад 54 міжнародних актів Міжнародної Організації Праці. Осо-бливу увагу Українська держава приділяє міжнародним документам, які містять норми щодо забезпечення та захисту прав дитини. Україна ратифікувала найбільш важливі конвенції МОП, що забезпечують права дитини. Серед них: Конвенція про примусову і обов'язкову працю, № 29 (1930); Конвенція про мінімальний вік допуску дітей на ро-боту в сільському господарстві, №10 (1921); Конвенція про мінімальний вік допуску під-літків на роботу вантажниками вугілля або кочегарами на флоті, №15 (1921).

Серед ратифікованих Україною Конвенцій МОП особливе значення мають Кон-венція про мінімальний вік для прийому на роботу, № 138 (набула чинності 19 червня 1976 року, Україна ратифікувала її 7 березня 1979 року, і для неї вона набула чинності 14 травня 1980 року) та Конвенція про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгір-ших форм дитячої праці, № 182 (набула чинності 1999 року, Україна ратифікувала її у 2000 році, набула чинності для України 14 грудня 2001 року).

1.2. Конвенція ООН про права дитини

У 1989 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про права дитини. В цьому документі дитиною названо кожну людську істоту до досягнення 18-річного ві-ку, якщо за законом вона не досягає повноліття раніше.

Конвенція базується на новому розумінні становища дітей у суспільстві не як май-бутніх дорослих, а як рівноправних учасників суспільного життя, звичайно, з урахуван-ням того, що «дитина внаслідок її фізичної розумової незрілості потребує спеціальної охорони та піклування...»

Серед прав дитини, проголошених Конвенцією, є права особисті (на життя і роз-виток, на отримання громадянства, свобода від фізичного та психічного насильства та ін.), соціальні (на охорону здоров'я, на відпочинок, ін.), культурні (наприклад, право на освіту). Старшим дітям Конвенція надає і політичні права (наприклад, право на об'єднан-ня). Натомість в Конвенції майже відсутні економічні права дитини, бо пріоритетом визначено освіту — дитина повинна вчитись, а не працювати. Тому стаття 32 Конвенції про-голошує право дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може являти небезпеку для здоров'я або бути перешкодою в освіті. Конвен-ція вимагає від держав-сторін для забезпечення цих положень приймати законодавчі, адміністративні, соціальні заходи та заходи в галузі освіти, керуючись міжнародними до-кументами, що встановлюють мінімальний вік для прийому на роботу, визначають не-обхідні вимоги щодо тривалості робочого дня і умов праці, передбачають санкції та від-повідні види покарань для ефективного забезпечення цих положень.

1.3 Гарантії права на працю за Конституцією України

Українське законодавство про працю в цілому близьке до міжнародного. Кон-ституція України закріплює право на працю, яке вміщує в собі право кожної людини заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджує-ться. Держава забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від похо-дження, соціального і майнового стану, раси або національності, статі, мови, політич-них поглядів, релігійних переконань, місця проживання тощо.

Право на працю не тільки проголошується. Можливість реалізації права на пра-цю в повному обсязі залежить від гарантій з боку держави. Конституція України про-голошує такі гарантії права на працю:

- вільний вибір праці;

- заборона примусової праці (не вважається примусовою працею військова, або альтернативна (невійськова) служба, а також робота, виконувана за ви-роком або рішенням суду;

- рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності;

- реалізація програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідго-товки кадрів відповідно до суспільних потреб;

- заробітна плата, не