- пільги для працівників, що сполучають роботу з навчанням;

- контроль за виконанням колективного договору, порядок внесення в нього змін і доповнень, відповідальність сторін, соціальне партнерство, забезпечення нормальних умов функціонування представників працівників;

- відмова від страйків за умовами, включеним у даний колективний договір, при своєчасному й повному їхньому виконанні.

2.2 Трудовий договір.

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, організації або уповноваженим для цього органом або фізичною особою, у якому працівник зобов'язується виконати роботу, певну цією угодою, підкоряючись внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здатності до продуктивної й творчої праці шляхом висновку трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, у якому строк його дії, обов'язки й відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору можуть установлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається контрактом.

Договір може бути:

- безстроковим;

- на певний строк, установлений за згодою сторін;

- таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Укладається договір, як правило, у писемній формі.

Про висновки трудового договору може бути затверджено угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, що йому поручається. Умова про випробування повинна бути зазначена в наказі (розпорядженні) про прийом на роботу.

В період випробування на працівників повністю поширюється законодавство про працю.

Випробування не встановлюється при прийманні на роботу: осіб, що не досягли вісімнадцяти років; молодих робітників по закінченні професійно-технічних навчальних закладів; молодих фахівців які закінчили вищі і середні спеціальні навчальні заклади; інвалідів Вітчизняної війни, спрямованих на роботу в рахунок броні. Випробування не встановлюється також при прийманні на роботу в іншу місцевість і при перекладі на роботу на інше підприємство, в установу, організацію.

Якщо строк випробування минув, а працівник продовжує роботу, він вважається витримавшим випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається тільки на загальних підставах.

При незадовільному результаті випробування звільнення працівника від роботи провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації без узгодження з відповідним виборним профспілковим органом підприємства, установи, організації й без виплати вихідної допомоги. Таке звільнення від роботи працівник вправі оскаржити в районний (міський) суд.

Підставами припинення трудового договору (контракту) є:

1) угода сторін;

2) закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають, і жодна із сторін не зажадала їхні припинення;

3) заклик або надходження працівника на військову службу;

4) розірвання трудового договору (контракту) з ініціативи працівника, з ініціативи адміністрації або на вимогу профспілкового органа;

5) перевід працівника, з його згоди, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6) відмова працівника від переводу на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці;

7) набуття законної сили вироку суду, якщо працівник засуджений (крім випадків умовного осуду й відстрочки виконання вироку) до позбавлення волі, виправним роботам не за місцем роботи або до іншого покарання, що виключає можливість продовження даної роботи.

3. Правове регулювання робочого часу та

часу на відпочинок.

3.1.Робочий час.

Нормальна тривалість робочого часу працівників на підприємствах, в установах, організаціях не може перевищувати 40 годин на тиждень. У міру створення економічних і інших необхідних умов буде здійснюватися перехід до більш скороченого робочого тижня.

Для працівників, що не досягли віку вісімнадцяти років, установлюється скорочена тривалість робочого часу:

1) у віці від 16 до 18 років - не більше 36 годин на тиждень;

2) у віці від 15 до 16 років, а також для учнів у віці від 14 до 15 років, що працюють у період канікул, - не більше 24 годин на тиждень.

Для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, установлюється скорочена тривалість робочого часу - не більше 36 годин на тиждень.

Список виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в якій надається право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, установленому законодавством.

Законодавством установлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів, жінок, що працюють у сільській місцевості й інших).

Для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, затверджуваними адміністрацією за узгодженням із профспілковим комітетом підприємства, установи, організації з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу й з дотриманням встановленої тривалості робочого тижня.

На тих підприємствах, в установах, організаціях, де по характеру виробництва й умовам роботи введення п'ятиденного робочого тижня не доцільно, установлюється шестиденний робочий тиждень із одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалістю щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години.

При роботі в нічний час установлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачене скорочення робочого часу.

Тривалість нічної роботи зрівнюється з денним у тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема в безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

До роботи в нічний час не допускаються: вагітні жінки