підвищеному розмірі, який встановлюється Генеральною, галузевою,

регіональною угодами і колективним договором, але не повинен бути менше

за 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час (ст.

108 КЗпП).

Неповний робочий час - відповідно до ст. 56 КЗпП встановлюється

угодою сторін як при вступі на роботу, так і в період роботи. Неповний

робочий час може бути у вигляді:

а) неповного робочого дня (тобто зменшення тривалості щоденної

роботи на зумовлену кількість годин);

б) неповного робочого тижня (при якому зберігається нормальна*

тривалість робочого дня, але зменшується кількість робочих днів у тиждень)

в) поєднання неповного робочого дня і неповного робочого тижня

(наприклад, тривалість робочого дня 5 годин при 4 робочих днях на

тиждень).

При неповному робочому часі (на відміну від скороченого) оплата

праці проводиться пропорційно відпрацьованому часу, а при відрядній оплаті

праці - в залежності від виробітку.

Неповний робочий час може бути встановлений угодою роботодавця і

працівника на певний термін і без зазначення терміну. В обов'язковому

порядку на прохання працівника неповний робочий час встановлюється для

вагітних жінок, жінок, що мають дітей у віці до 14 років, дитину- інваліда,

для догляду за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку (ст. 56

КЗпП).

Особи, які працюють неповний робочий час, користуються тими ж

. правами, що і працюючі на умовах нормального робочого часу. Їм надається

відпустка тієї ж тривалості, надаються вихідні й святкові дні, час роботи

зараховується в трудовий стаж.

7

Неповний робочий час (неповний робочий день чи неповний робочий

тиждень) може встановлюватися за угодою між власником або

уповноваженим органом та жінкою, яка має дітей, при прийнятті її на роботу,

а також між адміністрацією та жінкою, яка працює, якщо у зв'язку з

необхідністю догляду за дітьми вона не може працювати повний робочий час

(п. 2 Положення о порядке й условиях применения труда женщин, имеющих

детей й работающих неполное рабочее время: Утв. пост. Госкомтруда СССР

й Секретариата ВЦСПС от 29 апреля 1980 г. №111/8). Неповний робочий час

може бути встановлений за угодою сторін як без обмеження строком, так і на

будь - який строк: до досягнення дитиною певного віку, на період

навчального року тощо. Режими праці та відпочинку жінок, які мають дітей

та працюють неповний робочий час, встановлюються власником за*

погодженням з профспілковим органом та з урахуванням побажань жінки.

Режими праці, що встановлюються при неповному робочому часі,

можуть передбачати: скорочення тривалості щоденної роботи (зміни) на

певну кількість робочих годин в усі дні робочого тижня; скорочення

кількості робочих днів на тиждень при зберіганні нормальної тривалості

щоденної роботи (зміни); скорочення тривалості щоденної роботи (зміни) на

певну кількість робочих годин при одночасному скороченні робочих днів на

тиждень.

При встановленні режимів праці з неповним робочим часом тривалість

робочого дня (зміни), як правило, не повинна бути менше 4 годин і робочого

тижня - менше 20 - 24 годин відповідно при 5- та б-денному тижні (п. 8

Положення о порядке й условиях применения труда женщин, имеющих детей

й работающих неполное рабочее время: Утв. пост. Госкомтруда СССР й

секретариата ВЦСПС от 29 апреля 1980 г. № 111/8).

Як правило, на умовах неповного робочого часу працюють сумісники,

тобто особи, що уклали два або більше трудових договорів (з двома або

декількома роботодавцями). Сумісництво можливе і на одному підприємстві

при виконанні різних робіт поза основним робочим часом.

8

Слід звернути увагу, що для працівників, зайнятих на роботі з

неповним робочим днем, ненормований робочий день не застосовується.

Лише для працівників, які працюють на у мовах неповного робочого

тижня, може застосовуватися ненормований робочий день з наданням за це

щорічної додаткової відпустки згідно з законодавством.

У сучасних умовах, коли погіршилося фінансове становище

підприємств, має місце спад виробництва, встановлення неповного робочого

часу можливе не тільки з ініціативи працівника, а й з ініціативи власника

підприємства, установи, організації. Але в такій ситуації перехід на неповний

робочий час може здійснюватися роботодавцем при дотриманні правил ст. 32

КЗпП. Встановлення неповного робочого часу в цьому випадку є для

працівників зміною істотних умов праці, оскільки, як правило, знижується

«

розмір оплати праці. Тому про встановлення неповного робочого часу

роботодавець повинен попередити працівників не пізніше ніж за 2 місяці.

Протягом цих 2 місяців зберігаються попередні умови праці. Якщо працівник

не згодний працювати в режимі неповного робочого часу, трудовий договір з

ним припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП.

У Російській Федерації з Державного фонду зайнятості виплачуються

компенсаційні виплати у зв'язку з переходом на неповний робочий час, які з

урахуванням заробітної плати не повинні перевищувати встановленого

законодавством мінімального розміру оплати праці.

9

2. Режим робочого часу.

Як основна умова людського існування, праця людини може

продовжуватись у певних часових межах. Враховуючи фізичні та психічні

дані людини, економічні та соціальні фактори, суспільство намагається

встановити таку тривалість робочого часу, яка враховує міру індивідуальної

участі працівника у виробництві та забезпечує нормальні та здорові умови

праці.

Робочий час є загальною мірою кількості праці. Загальна тривалість

робочого часу визначається, з одного боку, рівнем розвитку виробництва, з

іншого — фізичними і психофізіологічними можливостями людини.

Поліпшення використання робочого часу є одним з основних шляхів

«

підвищення продуктивності праці. Воно залежить від співвідношення

екстенсивного та інтенсивного факторів розвитку виробництва

Загальновстановлено, що робочий час, - це час, протягом якого

працівник зобов'язаний трудитись відповідно до трудового договору і

законодавства про працю.

Робочий час, як інститут трудового права є сукупністю правових норм,

що визначають тривалість, склад, режим та порядок обліку робочого часу.

Інститут робочого часу включає в себе норми Конституції України, (ст.45), а

також значний масив правових норм, що містяться у КЗпП та інших

нормативно-правових актах України.

Обов'язковою умовою трудових відносин є тривалість робочого часу,

протягом якого працівник відповідно до законодавства, колективного

договору, угоди про працю і правил внутрішнього трудового розпорядку

повинен перебувати у визначеному йому місці і виконувати роботу, яка йому

доручається.

Законодавством здійснюється