матері у лікувальній установі, а також на опікунів (піклувальників). Власник

зобов'язаний на прохання працівника, що має право на неповний робочий

час, встановити робочий час тієї тривалості, про яку просить працівник.

У свою чергу, і власник має право на встановлення неповного робочого

часу працівнику. При цьому обов'язково має додержуватись процедура зміни

суттєвих умов праці, як вона передбачена ст.32 КЗпП.

Неповний робочий час може (а, за наявності у працівника суб'єктивного

права на неповний робочий час, повинен) встановлюватися при прийнятті

працівника на роботу чи згодом, при цьому в трудовий договір мають

вноситися зміни шляхом подачі працівником відповідної заяви і видання

14

наказу про встановлення неповного робочого часу.

Неповний робочий час може встановлюватися на певний період (на

визначений строк) або без обмеження строком. У останньому випадку

власник не позбавляється права змінити тривалість неповного робочого часу

чи замінити його на повний за умови, що на підприємстві, в установі,

організації провадяться зміни в організації виробництва і праці, із

додержанням відповідної процедури.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких

обмежень обсягу трудових прав цих працівників, наприклад, скорочення

тривалості їх щорічної основної відпустки.

Ст.54 КЗпП було встановлено тривалість роботи в нічний час. Нічним

вважається час з 10 години вечора до б години ранку. При роботі в нічний

час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину.

Однак, тривалість роботи у нічний час не скорочується для осіб, яким

скорочена тривалість робочого часу встановлена ч.1 і 3 ст.5І КЗпП.

Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною і в тих випадках, коли це

необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а

також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним

вихідним днем.

При цьому, КЗпП встановлена заборона залучення до роботи в нічний

час: 1) вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років; 2) осіб,

молодших 18-ти років; 3) інших категорій працівників, передбаченим

законодавством. Робота жінок в нічний час не допускається, за винятком

випадків, передбачених ст.175 КЗпП. Робота інвалідів у нічний час

допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним

рекомендаціям.

Режим і облік тривалості праці.

У правовому регулюванні робочого часу особливе місце займають

режим і облік тривалості праці. Режим праці чи робочого часу - це певний

15

порядок розподілу норми часу, зокрема його початку, закінчення та перерв у

роботі.

Режим праці включає певну тривалість робочого часу за відповідний

період: робочий тиждень, робочий день, робочу зміну, поділ робочого часу

на частини, ненормований робочий час, нічний робочий час, надурочні

роботи, чергування та облік робочого часу.

Особливим різновидом режиму робочого часу є режим, при якому

вводиться підсумований облік робочого часу. Режим підсумованого обліку

робочого часу може вводитися на безперервно діючих підприємствах, в

установах і організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях,

відділеннях та на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (праці) не

може додержуватись встановлена законодавством для даної категорії

працівників щоденна чи тижнева тривалість робочого часу.

Надурочною роботою при підсумованому обліку робочого часу є робота

понад встановлену тривалість робочого часу за обліковий період. За чинним

законодавством, як правило, забороняються надурочні роботи. У разі

залучення працівників до надурочних робіт у виняткових, передбачених

законом випадках, встановлені граничні норми - щонайбільше чотири

години протягом двох днів підряд і 120 годин на рік на кожного працівника.

Винагорода за надурочну роботу виплачується в підвищеному розмірі.

Працівники, що уклали трудовий договір з умовою про неповний робочий

час, не можуть взагалі залучатися до надурочних робіт. Вони можуть

залучатися до роботи понад встановлену погодженням сторін тривалість

робочого часу лише на підставі взаємної домовленості з оплатою роботи

виходячи зі звичайних (одинарних) розцінок.

Робочий тиждень - це розподіл робочого часу протягом календарного

тижня. Розрізняють два види робочого тижня: з одним та двома вихідними

днями (як правило, субота і неділя).

Робочий день - це встановлений законом робочий час протягом доби.

16

Тривалість щоденної роботи на конкретному підприємстві (в установі,

організації) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або

графіками змінності в разі змінного режиму роботи.

Робоча зміна - це тривалість робочого часу протягом доби відповідно до

графіка чи розкладу роботи. Графіки змінності затверджуються при роботі

змінами протягом дня (доби). Графіки змінності можуть бути дво- або

тризмінними, а на безперервно діючих підприємствах - і чотиризмінними.

Графіки змінності доводяться до відома працівників, як правило, не пізніше

ніж за 1 місяць до введення їх в дію. Перехід з однієї зміни в іншу, як

правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень у години, визначені

графіками змінності.

До початку роботи кожен працівник зобов'язаний відмітити свій прихід

на роботу, а по закінченні робочого дня (зміни) - вихід з роботи у порядку,

встановленому на підприємстві. На безперервно діючих виробництвах

працівникам забороняється йти з роботи до явки змінника (п. 16 Типових

правил внутрішнього трудового розпорядку).

Особливим видом режиму робочого часу є режим роботи з розподілом

робочого дня на частини. Розподіл робочого дня на частини передбачений

ст.60 КЗпП і означає можливість встановлення перерви в роботі більше двох

годин. Дві години, - це така тривалість перерви, яка дозволяє кваліфікувати

її, як перерву для харчування і відпочинку. Поділ робочого часу на частини

встановлюється для водіїв міського транспорту та працівників тваринництва

(годівля, доїння корів тощо). Можливість розподілу робочого дня на частини

передбачена цілим рядом нормативних актів, регулюючих питання робочого

часу і часу відпочинку в окремих галузях народного господарства.

Важливим завданням у поліпшенні організації праці є встановлення

найдоцільніших режимів праці та відпочинку. Розрізняють змінний, добовий,

тижневий та місячний режими праці та відпочинку. Вони формуються з

17

урахуванням працездатності людини, яка змінюється протягом доби, що

береться до уваги передусім у змінному та добовому режимах.

Змінний режим визначає загальну тривалість робочої зміни, час її

початку та закінчення, тривалість обідньої перерви, тривалість