ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність

їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;

4. при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з

метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи

скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

5. для продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає,

коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або

уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходів до

заміни змінника іншим працівником.

Стаття 63. Заборона залучення до надурочних робіт

Ло надурочних ообіт /стаття 62) забопонясться залучати:

22

1. вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (стаття

176);

2. осіб, молодших вісімнадцяти років (стаття 192);

3. працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-

технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять (стаття

220).

Законодавством можуть бути передбачені і інші категорії працівників, що

їх забороняється залучати до надурочних робіт.

Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-

інваліда, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою (стаття

177).*

Залучення інвалідів до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за

умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (стаття 172).

Стаття 64. Необхідність одержання дозволу виборного органу первинної

профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства,

установи, організації для проведення надурочних робіт

Надурочні роботи можуть провадитися лише з дозволу виборного

органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника)

підприємства, установи, організації.

Стаття 65. Граничні норми застосування надурочних робіт

Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника

чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік

Власник або уповноважений ним орган повинен вести облік

надурочних робіт кожного працівника.

23

3. Ненормований робочий час

Існує і другий вид робочого часу - це ненормований робочий час. У

КЗпП поняття ненормований робочий час не вживається. Проте, Законом

України ''ТТро відпустки" від 15 листопада 1996р. передбачено надання

щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці працівникам з

ненормованим робочим днем - тривалістю до 7-ми календарних днів згідно

зі списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором,

угодою.

Отже, ненормований робочий день - це особливий режим праці. Він

встановлюється для окремих категорій працівників (керівників підпри-

ємств, структурних підрозділів, юрисконсультів та ін.), коли тривалість

їхньої праці не піддається точному обліку, а робота виконується понад

нормальну тривалість робочого дня без додаткової оплати та компенсації

відгулом, а лише наданням додаткової відпустки.

^

Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу,

який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості

нормування часу трудового процесу. Уразі потреби ця категорія

працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця

робота не вважається надурочною). Міра праці уданому випадку

визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом

обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

2. Ненормований робочий день не застосовується для працівників,

зайнятих на роботі з неповним робочим днем.

Для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня,

ненормований робочий день може застосовуватись.

3. Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості,

складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання

24

службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу надається

додаткова відпустка до 7 календарних днів.

Конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється

колективним договором по кожному виду робіт, професій та посад

чи трудовим договором.

4. На працівників з ненормованим робочим днем поширюється

встановлений на підприємстві, в установі, організації режим робочого часу.

Узв^язку з цим власник або уповноважений ним орган не має права

систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом,

до роботи понад встановлену тривалість робочого часу.

5. Ненормований робочий день на підприємствах, в установах,

організаціях, незалежно від форми власності, може застосовуватись для*

керівників, спеціалістів і робітників, а саме:

осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;

осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини

невизначеної тривалості (сільське господарство);

осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

6. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади

за погодженням з відповідними галузевими профспілками можуть

затверджувати орієнтовні переліки робіт, професій і посад працівників

з ненормованим робочим днем.

7. Список професій і посад, на яких може застосовуватися

ненормований робочий день, визначається колективним договором.

8. Додаткова відпустка за ненормований робочий день надається

пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, що дають право

на цю відпустку.

Затвердження списків посад, робіт та професій робітників з

ненормованим робочим днем провадиться при прийнятті колективного

договору, угоди. Списки мають безпосередньо вноситися до змісту угод,

колективних договорів або додаватися до них.

25

Список професій, посад працівників з ненормованим робочим днем з

зазначенням конкретної тривалості відпустки затверджується на

підприємстві, як додаток до колективного договору.

Працівник з ненормованим робочим днем може бути залучений

власником до роботи по закінченні робочого дня встановленої тривалості.

_ й

Таке розпорядження власника працівник зобов'язаний виконати. Його

невиконання кваліфікується як порушення трудової дисципліни.

Закон не вимагає, щоб працівники з ненормованим робочим днем

залучалися до роботи після закінчення робочого дня лише за підставою,

яка встановлена для застосування надурочних робіт. Робота працівника з

ненормованим робочим днем після закінчення робочого дня не є

надурочною роботою. Водночас для залучення працівників з

ненормованим робочим днем для роботи понад норму робочого часу

потрібні підстави (виробнича необхідність, інші виняткові обставини).

Обов'язок працівника з ненормованим робочим днем виконувати

роботу після закінчення робочого дня може випливати не лише із

розпорядження власника про це, а й бути обумовленим необхідністю

своєчасного виконання роботи, визначеної трудовим договором. В

останньому випадку працівник зобов'язаний за власною ініціативою

працювати після закінчення робочого дня. У виправдання несвоєчасного

виконання роботи він не може посилатися на те, що протягом встановленої

тривалості робочого часу він об'єктивно не міг виконати непомірне

великий обсяг роботи. У необхідних випадках працівник з ненормованим

робочим днем має за власною ініціативою продовжувати роботу і тоді,

коли закінчився робочий день відповідно до правил внутрішнього

трудового розпорядку чи графіка змінності.

Відповідно до п. 1 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з

ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий

26

характер праці,