України від 10.10.97 р. № 7, ненормований робочий день — це особливий

режим робочого часу, який установлюється для певної категорії

працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу.

У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад

нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається

надурочною). Міра праці в цьому разі визначається не лише тривалістю

робочого часу, а також і колом обов'язків та обсягом виконаних робіт

(навантаженням).

Ненормований робочий день на підприємствах, в установах,

організаціях незалежно від форм власності може застосовуватися для

керівників, спеціалістів і робітників, а саме:*

- осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;

- осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини

невизначеної тривалості (сільське господарство);

- осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Згідно зі ст. 20 Закону № 3723-ХП для виконання невідкладної і

непередбаченої роботи державні службовці зобов'язані за розпорядженням

керівника органу, в якому вони працюють, з'являтися на службу у вихідні,

святкові та неробочі дні, робота за які компенсується відповідно до

чинного трудового законодавства.

У разі залучення працівника (наказ по підприємству) до роботи у

вихідний день компенсація за роботу в цей день провадиться на загальних

засадах відповідно до ст. 72 КЗпП: за угодою сторін, наданням іншого дня

відпочинку або у грошовій формі в подвійному розмірі.

Статтею 35 Закону № 3723-ХП державним службовцям передбачено

. надання щорічної відпустки тривалістю ЗО календарних днів, якщо

законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, і додаткової

відпустки за стаж державної служби тривалістю до 15 календарних днів.

Таким чином, державним службовцям надається щорічна відпустка

27

тривалістю ЗО календарних днів та додаткова оплачувана відпустка

тривалістю до 15 календарних днів, а інші додаткові щорічні відпустки, у

тому числі за ненормований час та за особливий характер праці відповідно

до постанови № 1290, не надаються.

Список літератури

1. Бойко М.Д. Трудове право України: Курс лекцій.- К.: Олан, 2002.- 335 с.

2. БолотінаН.Б. Трудове право України.- К.: Вікар, 2004.- 725 с.

3. Вишновецька С. Поняття та особливості трудових процесуальних відносин

// Підприємництво, господарство і право.- 2004.- № 4.- С. 71-75

4. Правове регулювання праці: співвідношення трудового і цивільного права

//Право України.- 2000.- № 7.-С. 49-53

5. Жигалкин И.П, Мирошниченко Л.А. Основополагающие аспекти учета

труда й заработной платьі.- X.: Консум, 2002.- 260 с.

6. Иванова Г.А. Трудовеє право." СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2000.- 64 с.

7. Мухаев Р.Т. Правоведение.- М.: Приор. 2002.- 272 с.*

8. Основи держави і права України.- Суми: Університетська книга,

2003.- 388 с.

9. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права.- Львів:, 1999.- 214 с

10. Правознавство.- К.: Юрінком Інтер, 2004.- 752 с.

11. Правознавство.- К.: КНЕУ, 2003.- 767 с.

12. ПримаковаЕ. Трудовеє законодательство.- X.: Фактор, 2001.- 396 с.

13. Словарь по трудовому праву.- М.: БЕК, 1998.- 600 с.

14. Сьіроватская Л.А. Трудовеє право.- М.: Юристь, 1998.- 312 с.

15. Трудове право України.- К.: Знання, 2001.- 564 с.

16. Трудовеє право Украиньї // Право й практика. Бюллетень.-

2004.- № 15.-С.

17. Трудовеє право Украиньї // Право й практика. Бюллетень.-

2004.- № 13.-С.

у-

18. Трудовеє право Украиньї // Право й практика. Бюллетень.-

2004.- № 14.-С.

19. Щербіна В. Проблеми формування поняття функцій трудового права в

умовах ринкових відносин // Підприємництво, господарство і

право.- 2004.- № 2.-С. 3-8