Касаційний суд зобов'язаний перевірити законність і обґрунтованість судового рішення за наявними у справі і додатково поданими матеріалами у межах оскарженої ча-стини. Вийти за межі касаційних вимог суд може лише у випадку, якщо цим не погіршується становище засудже-ного або виправданого.

Якщо задоволення скарги або подання дає підстави для ухвалення рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги або не внесено подання, суд касаційної інстанції повинен прийняти таке рішення (ст. 395 КПК).

Відповідно до ч. 2 ст. 383 КПК у касаційному порядку можуть бути переглянуті судові рішення, які набрали за-конної сили, зокрема:

- вироки і постанови місцевих судів, що не були пред-метом розгляду апеляційної інстанції і набрали законної сили;

- вироки і постанови місцевих судів, що були предме-том розгляду апеляційної інстанції і залишені без зміни, змінені, скасовані (повністю або частково) із закриттям справи, поверненням на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд;

- ухвали апеляційного суду щодо вироків і постанов місцевих судів, що були предметом розгляду апеляційних судів.

На вироки і постанови місцевих судів, на ухвали апе-ляційного суду, постановлені щодо цих вироків і поста-нов, касаційні скарги мають право подати:

- засуджений, його законний представник і захисник - у частині, що стосується інтересів засудженого;

- виправданий, його законний представник і захис-ник - у частині мотивів і підстав виправдання;

- позивач, відповідач або їхні представники - у час-тині, що стосується вирішення позову;

- потерпілий, його представник - у частині, що сто-сується інтересів потерпілого.

Касаційне подання на зазначені судові рішення, що набрали законної сили, має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляцій-ної інстанції, а також Генеральний прокурор України та його заступники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, прирівняні до них прокурори та їх заступники в межах їх повноважень — незалежно від їх участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції. Законом не надано право внести касаційне подання прокурору, який затвердив обвинуваль-ний висновок. Касаційні скарги і подання можуть бути подані протя-гом шести місяців із моменту набрання ними законної сили. Протягом строку, встановленого на касаційне оскарження, ніхто не вправі витребувати справу, за винят-ком суду касаційної інстанції.

Заінтересована особа, яка пропустила строк на каса-ційне оскарження (внесення подання), вправі подати ра-зом з касаційною скаргою (поданням) клопотання про відновлення пропущеного строку. Питання про відновлення касаційного строку вирішує суд касаційної інстанції. За відсутності клопотання про відновлення пропущеного стро-ку суддя виносить постанову, якою визнає скаргу (подан-ня) такою, що не підлягає розгляду.

Касаційні скарги (подання) подаються безпосередньо в касаційний суд і передаються судді цього суду, який одер-жавши скаргу чи подання, протягом 15 діб з часу надхо-дження скарги (подання) повинен перевірити, чи стосуються вони рішень, передбачених ч. 2 ст. 383 КПК; якщо сто-суються, то чи набрали рішення законної сили; якщо на-брали законної сили, то чи не спливло на момент подачі скарги або подання більше шести місяців; чи подали скар-гу (подання) ті особи, що передбачені в ст. 384 КПК; чи відповідає зміст скарги (подання) вимогам, передбаченим у ст. 350 КПК; чи порушуються у скарзі (поданні) питан-ня, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК. Вивчивши скаргу (подан-ня) та приєднані до неї документи, суддя вирішує питання про витребування справи або про відмову в її витребуванні, якщо скарга (подання) не відповідає хоча б одній із цих вимог.

Одночасно з витребуванням справи за наявності до того підстав суддя вправі зупинити виконання судового рішен-ня. Зупинення виконання судового рішення — це тимча-сове неприведення до виконання судового рішення, що набрало законної сили. Це може бути як відкладення ви-конання, яке ще не було почато, так і переривання вико-нання, коли судове рішення уже виконується. Не можна зупинити уже виконане рішення. Зупинення виконання може стосуватися як рішення в цілому, так і якої-небудь його частини (наприклад додаткового покарання). Зупи-нення виконання вироку й інших судових рішень допус-кається тільки за наявності до того підстав. У законі не зазначено, які конкретно підстави можуть спричинити ухвалення рішення про зупинення виконання судового рішення. До таких підстав, безпосередньо, належать істотні порушення закону, що свідчать про незаконність рішен-ня. Виконання судового рішення зупиняється тільки до розгляду касаційної скарги (подання) у суді. Якщо суд касаційної інстанції залишає вирок, постанову або ухвалу без зміни, а касаційні скарги або подання — без задово-лення, зупинення автоматично скасовується і судове рішен-ня направляється на виконання. Саме по собі подання ка-саційних скарг (подань) на судові рішення, зазначені в ч. 2 ст. 383 КПК, не зупиняє набрання ними законної сили.

Справа з касаційними скаргами (поданнями) вивчаєть-ся суддею касаційного суду і призначається до розгляду в судовому засіданні для вирішення питання, чи є підстави до скасування або зміни судового рішення, чи таких підстав немає. У судовому засіданні, якщо колегія суддів у складі трьох суддів за участю прокурора дійде висновку про відсутність підстав для скасування або зміни судового рішення, вона своєю ухвалою відмовляє в задоволенні касаційної скарги (подання). Якщо ж колегія суддів дійде висновку про наявність підстав для скасування або зміни судового рішення, вона своєю ухвалою призначає справу до розгляду з обов'язковим повідомленням учасників су-дового розгляду про день і