У справі про незакінчений злочин особу визнають потерпілим за умови фактичного заподіяння їй шкоди.

Потерпілим може бути визнано тільки фізичну особу. Хоча остан-нім часом у літературі обговорюють можливість надання юридичній особі статусу потерпілого у кримінальній справі.

Підставою участі в процесі є винесення постанови (ухвали)
про визнання потерпілим.

Потерпілим може бути визнано:

- особу, якій безпосередньо заподіяно ту чи іншу шкоду;

- у справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потер-пілого, - його близьких родичів (п. 11 ст. 32 КПК). Якщо надання прав потерпілого вимагають декілька осіб із числа близьких роди-чів особи, якій було заподіяно смерть, усіх їх може бути визнано потерпілими.

Обставин, які б виключали участь потерпілого у кримінальній справі, кримінально-процесуальним законом не передбачено.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 р. № 13 "Про практику застосування судами законо-давства, яким передбачені права потерпілих від злочинів" (далі - постанова Пленуму від 2 липня 2004 р. № 13) не може бути визнано потерпілими осіб, які постраждали від злочину, вчиненого ними ж. Водночас, оскільки закон не пов'язує позбавлення особи статусу потерпілого з неправомірністю її поведінки, суди мають визнавати особу потерпілим й у випадках, якщо вчинення злочину щодо неї спровоковано її діями.

З ухваленням нового ЦК України потерпілий отримав право на відшкодування майнової шкоди державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною (ст. 1177 ЦК).

Згідно з ч. 1 ст. 1207 ЦК шкоду, завдану каліцтвом, іншим уш-кодженням здоров'я або смертю внаслідок злочину, відшкодовує потерпілому або особам, визначеним ст. 1200 ЦК (непрацездатним особам, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитині потер-пілого, народженій після його смерті), держава, якщо не вста-новлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспро-можною.

Умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну потерпілого, та шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушко-дженням здоров'я або смертю, встановлено ЦК (ч. 2 ст. 1177; ч. 2 ст. 1207). Відповідного закону в Україні до цього часу не ухвалено.

Потерпілий перебуває у такому статусі з моменту винесення постанови про визнання потерпілим і до завершення провадження у кримінальній справі.

За очевидного заподіяння злочином шкоди не можна зволікати з визнанням особи потерпілою. Чим раніше особу визнано потер-пілою (за наявності підстав до того), тим раніше вона дістає мож-ливість реалізації законних інтересів, пов'язаних із відновленням порушених злочином прав. Посадовим особам органів, які ведуть кримінальний процес, слід зважати на те, що потерпілий вимушено, не за власним бажанням залучається до участі у справі.

Цивільний позивач - це громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред'явили до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за його дії, вимогу про відшкодування збитків.

У тих випадках, коли громадянин пред'являє позов про відшко-дування спричиненої йому шкоди, його визнають одночасно по-терпілим та цивільним позивачем.

Підставою участі в процесі є винесення постанови (ухвали) про визнання цивільним позивачем.

Обставин, які б виключали участь цивільного позивача у кримінальній справі, кримінально-процесуальним законом не передбачено.

Цивільний позивач перебуває у такому статусі з моменту вине-сення постанови про визнання цивільним позивачем і до завер-шення провадження у кримінальній справі.