є одночасно і обвинувачем, і наглядачем за дотриманням законів. Ці поло-ження визначають загальні під-стави участі прокурора у кримі-нальному процесі. Вони були сформульовані М. Муравйовим ще в 1892 р., але не втратили своєї актуальності й в наш час. Зазна-чені положення він назвав „прин-циповим вченням про головні підстави всієї прокурорської діяль-ності у кримінальних справах”. Суть вчення полягає у такому. Будучи обвинувачем, прокурор як урядовий орган зобов'язаний пе-реслідувати злочини в суспільних інтересах, але будучи водночас охо-ронцем закону, він здійснює це переслідування в ім'я закону ви-нятково для досягнення істини і до того ж так, що до суду на нього покладається неупереджена участь у попередньому дослідженні, а на суді, де прокурор уже діє як справжній обвинувач, права його урівноважуються правами підсуд-ного, хоча й тут прокуророві забо-роняється будь-яка однобічність і надання будь-яких переваг на ко-ристь обвинувачення. Додаючи до цього загального висновку наукові або теоретичні поняття криміналь-ного процесу, ми віднайдемо, що кримінальна діяльність прокурор-ського нагляду заснована; а) на поєднанні завдань обвинувального із законоохоронним, б) на обов'яз-ку дотримуватися неупередженості, в) на превалюванні начала слід-чого із проявами змагального на-чала, г) на пануванні суспільного або публічного начала в певному співвідношенні з приватними еле-ментами процесу, г) на застосуван-ні начала закономірності, пом'як-шеного доцільністю. Всі ці основні принципи при їх здійсненні в за-коні і на практиці перебувають між собою в тісному взаємозв'язку і постійній взаємодії. Прояв їх можна простежити в усіх припи-сах закону про права і обов'язки прокурорського нагляду: це - фундаментальні засади, на які опирається або навколо яких здійснюється вся його судово-кримінальна робота.
Потерпілий. Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Про визнання громадянина потерпілим чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, а суд - ухвалу. Громадянин, визнаний потерпілим від злочину, вправі давати показання у справі.
Потерпілий має право: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не провадилося, - після призначення спра-ви до судового розгляду; брати участь у судовому роз-гляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду і постанови судді, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки.
У випадках, визначених КПК, потерпілий має право під час судового розгляду особисто або через свого представника підтримувати обвинувачення. Потерпілий може брати участь у судових дебатах.
У справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, права, передбачені цією статтею, мають його близькі родичі.
Представниками потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача можуть бути адвокати, близькі родичі, законні представники, а також інші особи за пос-тановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, судді або за ухвалою суду.
Коли цивільним позивачем або цивільним відповідачем є підприємство, установа чи організація, то представниками їх інтересів можуть бути спеціально уповноважені ними на те особи.
Зазначені в цій статті представники користуються про-цесуальними правами осіб, інтереси яких вони представ-ляють (ст.52 КПК).
Представники потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача. Як представники потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача у справі можуть брати участь: адвокати, близькі родичі, законні представники, правомочні в силу закону представляти під час провадження у кримінальній справі законні інтереси відповідно потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача, а також інші особи за постановою особи, у провад-женні якої перебуває справа.
Представниками можуть бути: опікуни; піклувальники; пред-ставники установ і організацій, у піклуванні яких перебувають ті, кого вони представляють; посадові особи підприємств, установ і організацій, що є цивільними позивачами або цивільними відповідачами. Представники користуються процесуальними пра-вами осіб, інтереси яких вони представляють.
2. Прокурор, як суб’єкт функції обвинувачення
у кримінальному процесі.
Дослідженню проблем кримінально-про-цесуального положення прокурора, як суб’єкта функції обвинувачення, в юридичній теорії приділено дуже багато уваги. Дослідників у сфері науки криміналь-ного процесу, як правило, цікавлять питання повноважень прокурора, їхній правовий (процесуальний) статус, правове становище, функції, поло-ження щодо підслідності та підсудності кри-мінальних справ.
Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при провадженні дізнання і попереднього (досудового) слідства, бере участь у розгляді справ судами першої, касаційної і наглядної інстанцій. Він зобов'язаний в усіх стадіях кримінального судочинства вчасно вживати пе-редбачених законом заходів до усунення будь-яких пору-шень закону, від кого б вони не виходили. Свої повно-важення прокурор здійснює незалежно від будь-яких ор-ганів і посадових осіб, підкоряючись тільки закону і керуючись вказівками Генерального прокурора України. Постанови прокурора, винесені відповідно до закону, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, ус-тановами, організаціями, посадовими особами і громадя-нами (ст. 25 КПК).
Під терміном „прокурор” розуміються Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, Севастополя, районний, міський, військовий, транспортний прокурор та інші прокурори, прирівняні до прокурорів областей, районних або міських прокурорів, їх заступники і помічники, прокурори уп-равлінь і відділів прокуратур, які діють у межах своєї компетенції (п. 6 ст. 32 КПК).
Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою перешкодити виконанню ним службових обов'яз-ків або домогтися прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Звернення представників влади, інших посадових осіб до прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, що знаходяться у провадженні прокуратури, не можуть міс-тити будь-яких вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення. Ніхто не має права без дозволу прокурора або слідчого розголошувати дані перевірок і попереднього слідства до їх