які вчинили злочини, виконання ін-ших слідчих дій, а також дає вказівки про вжиття не-обхідних заходів до розкриття злочинів і виявлення осіб, які їх вчинили, у справах, що є в провадженні прокурора чи слідчого прокуратури; бере участь у провадженні дізнання і попереднього слідства і в необхідних випадках особисто провадить окремі слідчі дії або розслідування в повному обсязі в будь-якій справі; санкціонує провад-ження обшуку, відсторонення обвинуваченого від посади та інші дії слідчого й органу дізнання у випадках, перед-бачених КПК; продовжує строк розслідування та утри-мання під вартою як запобіжного заходу; повертає справи слідчим із своїми вказівками щодо провадження додатко-вого розслідування; вилучає від органу дізнання і передає слідчому будь-яку справу, передає справу від одного орга-ну попереднього слідства іншому, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного й об'єктивного розслідування, усуває особу, яка про-вадить дізнання, або слідчого від подальшого ведення діз-нання або попереднього слідства, якщо вони допустили порушення закону при розслідуванні справи; закриває чи зупиняє провадження у кримінальних справах; дає згоду на закриття кримінальної справи слідчим або органом дізнання в передбачених КПК випадках; затверджує об-винувальний висновок; направляє справу до суду. Вказівки прокурора є обов'язковими для органів дізнання і слідчого. Оскарження їх вищестоящому прокурору не зупиняє виконання, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 114 КПК (ст. 227 КПК).
Беручи участь у розгляді справ у судах, прокурор, додержуючись принципу незалежності суддів і підкорен-ня їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановлянню судових рішень, що ґрунтуються на законі (ст. 34 Закону про прокуратуру).
Прокурор, при виявленні злочину, зобов'язаний порушити кримінальну справу публічного обвинувачення. Це справи про злочини, при виявленні яких прокурор зобов’язаний по-рушити кримінальну справу і, взявши на себе тягар встановлення об'єктивної істини, провести розслідування, встановити, викрити і притягти як обвинувачуваного особу, що вчинила злочин, справи, по завершенні розслідування яких обвинувачення в суді підтри-мується державним обвинувачем. Зважаючи на те, що в кримі-нальному процесі України діє принцип публічності, переважна більшість кримінальних справ належить до даної категорії.
У стадії віддання обвинуваченого до суду прокурор бере участь у розгляді справи в розпорядчому засіданні, висловлює там свою думку і дає висновок щодо заяв-лених клопотань (ст. 239, 240 КПК).
У стадії судового розгляду кримінальної справи про-курор є його учасником і користується рівними з іншими учасниками правами. Він підтримує перед судом держав-не обвинувачення, бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування з приводу застосування кри-мінального закону і міри покарання щодо підсудного, керуючись при цьому вимогами закону й об'єктивною оцінкою доказів; пред'являє або підтримує пред'явлений потерпілим цивільний позов, якщо цього вимагає охоро-на державних чи громадських інтересів або прав грома-дян. Якщо в результаті судового розгляду прокурор при-йде до переконання, що дані судового слідства не під-тверджують пред'явленого підсудному обвинувачення, він повинен відмовитися від обвинувачення і викласти суду мотиви відмови (ст. 35, 36 Закону про прокуратуру, ст. 264 КПК).
У наказі „Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному судочинстві” Генеральний прокурор Ук-раїни зобов'язав керівників прокуратур не допускати фактів впливу на прокурорів - учасників судового розгляду кримінальних справ з метою нав'язування їм позиції, з якою вони не згодні, та порушення їх процесуальної самостійності.
Прокурор зобов'язаний внести касаційне подання чи опротестувати в порядку нагляду або в зв'язку з нововиявленими обставинами вирок, ухвалу і постанову суду, які, на його думку, є незаконними і необґрунтованими. Беручи участь у розгляді справи судом касаційної чи наглядової інстанцій, він обґрунтовує подання чи протест свій або вищестоящого прокурора і дає висновок у справі.
У стадії виконання вироку прокурор здійснює нагляд за законністю його виконання. Розпорядження прокуро-ра, які стосуються виконання вироків, ухвал і постанов суду, є обов'язковими для всіх органів і посадових осіб, які їх виконують. Прокурор бере участь у судових за-сіданнях при розгляді суддею питань, пов'язаних з вико-нанням вироку, і висловлює там свою думку у справі (ст. 411, 415 КПК). Він може опротестувати постанову судді.
Підстави для відводу прокурора ті ж, що і для відводу судді. Проте коли прокурор брав участь у проведенні попереднього слідства в справі, у розгляді справи в суді першої інстанції в касаційному порядку чи в порядку нагляду, то ці обставини не можуть бути підставою для відводу. Питання про відвід прокурора на попередньому слідстві вирішує вищестоящий прокурор, а в суді - суд, який розглядає справу, в тому ж порядку, що і питання про відвід судді (ст. 58 КПК).
3. Потерпілий, як суб’єкт функції обвинувачення у кримінальному процесі.
Потерпілий - це особа, якій злочином завдано моральної, фізичної або матеріальної шкоди і яка відповідно до закону визнана потерпілим мотивованим рішенням особи, в провадженні якої зна-ходиться справа.
Надання особі правового статусу потерпілого є способом кримінально-процесуального захисту його прав.
Питання про те, хто є потерпілим, вирішується в кожному кон-кретному випадку залежно від обставин даної справи.
Про визнання громадянина потерпілим або про відмову в цьому слідчий, особа, яка провадить дізнання, та суддя виносять постано-ву, а суд - ухвалу (ч. 2 ст. 49 КПК України).
Потерпілий має право: давати показання у справі або відмови-тись від давання показань; подавати докази; заявляти клопотання і відводи; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення попереднього слідства, а у справах, в яких попереднє слідство не провадилося, після віддання обвинуваченого до суду; брати участь у судовому розгляді: