Прокурор вправі в будь-який момент вступити в спра-ву, порушену суддею за скаргою потерпілого, про злочини, зазначені в частині 1 цієї статті, і підтримувати обви-нувачення в суді, коли цього вимагає охорона державних або громадських інтересів чи прав громадян. Вступ про-курора в справу не позбавляє потерпілого прав, передба-чених статтею 49 цього Кодексу, але справа в цих випад-ках за примиренням потерпілого з обвинуваченим, підсудним закриттю не підлягає.

Справи приватного обвинувачення - це справи, порушувані судом, як правило, тільки за скаргою потерпілих, на яких покла-дається як тягар доведення, так і функція обвинувачення, справи, які розглядаються судом без провадження досудового розслідуван-ня і припиняються за примиренням сторін.

Справи приватно-публічного обвинувачення - це справи, які порушуються, як правило, тільки по скаргах потерпілих, а розсліду-ються в загальному порядку з підтримкою обвинувачення в суді державним обвинувачем.

Провадження у справах приватного обвинувачення. До справ приватного обвинувачення відповідно до ст. 27 КПК України нале-жать справи:

- про навмисне легке тілесне ушкодження і побої (ст.125 і ч. 1ст. 126 КК України);

- про самоуправство, яким заподіяно збитки правам і інтере-сам окремих громадян (ст.198 КК України).

Особливості процесуального провадження у справах приватно-го обвинувачення полягають у такому:

- справи по даній категорії злочинів порушуються, як правило, тільки суддею і не інакше як по скарзі потерпілих;

- скарги потерпілих виступають єдиним приводом до пору-шення справи;

- досудове розслідування не провадиться;

- тягар доведення і функція обвинувачення покладаються на потерпілого (заявника);

- справи підлягають безумовному припиненню за примирен-ням сторін (потерпілого й обвинувачуваного);

- примирення сторін може служити підставою для припинен-ня справи, тільки якщо воно відбулося до виходу суду в дорадчу кімнату для винесення вироку або прийняття іншого рішення;

- у випадках, коли справа про зазначені злочини має особливе суспільне значення, а також у виняткових випадках, коли по-терпілий у такій справі через свій безпорадний стан, залежність від обвинуваченого чи з інших причин не в змозі захистити свої за-конні інтереси, прокурор порушує справу і за відсутності скарги потерпілого. Така справа розслідується слідчим і розглядається судом у загальному порядку.

Порушення кримінальних справ по фактах злочинів, віднесених законом до справ приватного обвинувачення, і притягнення осіб як обвинувачуваних здійснюється суддями районних, міських судів у рамках стадії віддання до суду. Скарги потерпілих за даними кате-горіям справ, які поступають в міліцію чи прокуратуру, підлягають направленню по підсудності. Порушення кримінальної справи або ж відмова в порушенні справи здійснюється судом протягом стро-ку, встановленого ст. 97 КПК України.

До вирішення питання про порушення справи суддя повинен роз'яснити потерпілому його право на примирення з особою, на яку подана скарга, і юридичні наслідки примирення. Якщо прими-рення відбулося до порушення справи, то суддя виносить рішення про відмову в порушенні справи, керуючись при цьому п.1 ст. 6 КПК України.

За наявності приводу до порушення справи, ознак злочину і відсутності угоди про примирення сторін, суддя відповідно до ст. 251 КПК України виносить постанову про порушення кримі-нальної справи і віддання обвинувачуваного до суду.

Названа постанова судді є багатоцільовим юридичним актом, яким: порушується кримінальна справа; приймається рішення про притягнення особи як обвинувачуваного і формулюється його об-винувачення; приймається рішення про визнання осіб, яким заподіяна злочином шкода, потерпілими, а у випадку заявлень цивільного позову - цивільними позивачами; вирішуються інші питання, пов'язані з підготуванням справи до судового розгляду.

Усе це робить названу постанову одним з основних документів по кримінальній справі. Постанова судді про порушення справи і про віддання обвинувачуваного до суду виконує ті само функції, що й постанова про притягнення особи як обвинувачуваного та об-винувальний висновок слідчого. За своїм значенням вона прирівнюється до названих документів стадії попереднього слідства. У ньому знаходять висвітлення всі ті дані, що властиві на-званим документам слідчого.

При цьому, відповідно до положень ст. 251 КПК України, підсуд-ному не пізніше ніж за три доби до дня слухання справи повинна бути вручена повістка про виклик його в судове засідання з зазна-ченням статті кримінального закону, за якою він обвинувачується. У випадках надходження скарги, яка визначає зустрічне обви-нувачення, суддя виносить постанову про порушення справи по зустрічному обвинуваченню. Зустрічні обвинувачення у справах про злочини, зазначені в ч. 1 с. 27 КПК України, можуть бути об'єднані в одне провадження. Це дає можливість процесуальної економії і сприяє всебічному дослідженню всіх обставин справи.

З огляду на те, що у справах приватного обвинувачення з мо-менту порушення справи в кримінальному процесі вперше з'являється процесуальна фігура обвинувачуваного і потерпілого, суддя зобов'язаний роз'яснити обвинувачуваному і потерпілому їх процесуальні права і вжити заходів для їхнього забезпечення. Необхідно ознайомити зі справою потерпілого. Обвинувачуваному необхідно роз'яснити право на захист, допустити захисника до участі в справі, надати обвинувачуваному можливість побачення з захисником наодинці, надати можливість обвинувачуваному і його захиснику ознайомитися зі справою і заявити клопотання. У поряд-ку підготовки до судового розгляду суддя вирішує також питання про обрання запобіжного заходу.

Судове слідство у справах приватного обвинувачення почи-нається з оголошення заяви потерпілого. Нез'явлення без поваж-них