Співвідношення підходів кримінально-правової науки та кри-мінального закону до поняття „склад злочину” може бути охарак-теризовано таким чином:

НАУКА

КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА КРИМІНАЛЬНИЙ ЗАКОН

Узагальнюючи наведене, можна дати дефініцію поняттю „склад злочину”.

Склад злочину - це сукупність визначених Кримінальним зако-ном об'єктивних та суб'єктивна ознак, що характеризують від-повідне суспільно небезпечне, протиправне, винне діяння (дію або бездіяльність) як злочин.

Як же співвідносяться поняття „злочин” та „склад злочину”?

Злочин - це поняття явища, яке визначається, передусім, з по-зицій соціально політичних і кримінально-правових.

„Склад злочину” - це вчення про це явище виключно з кримі-нально правових позицій.

Таким чином, співвідношення понять „злочин” і „склад злочи-ну” це співвідношення явища і вчення про це явище.

Склад злочину дає можливість єдиного підходу до розуміння змісту злочину, його конструкції, формування наукового підходу до боротьби зі злочинністю в цілому та боротьби зі злочинними посяганнями на конкретні суспільні відносини, єдиного застосу-вання кримінального закону. В цьому значення складу злочину.

Функції складу злочину полягають:

- в єдності політичної боротьби із злочинністю;

- ефективності цієї боротьби;

- дотриманні законності в процесі цієї боротьби.

2. Види складів злочину

Як і кожне явище, склад злочину може бути класифікований за-лежно від того, які критерії покладені в основу.

Основні види класифікації:

- за ступенем тяжкості злочину (нормативна класифікація ст. 12 КК);

- за ступенем суспільної небезпечності;

- за конструкцією об'єктивної сторони (момент закінчення злочину) в диспозиції конкретної норми Особливої частини КК;

- за способом опису в законі.

Класифікація за ступенем тяжкості злочину. Цей вид класифі-кації є єдиним нормативним, визначеним чинним законодавством (ст. 12 КК). Вона збігається з класифікацією злочинів за ступенем тяжкості.

За ступенем суспільної небезпечності склади злочинів поділя-ються на три види:

- основні види складів злочину;

- кваліфіковані види складів злочину;

- привілейовані види складів злочину.

Основний склад злочину - це склад злочину, в якому не перед-бачені обтяжуючі чи пом'якшуючі обставини. Як правило, він описується в диспозиції ч. 1 відповідної статті Кримінального ко-дексу (напр., ст. 115 ч. 1 КК „Умисне вбивство”). Буває, що стаття Кримінального кодексу містить у собі лише основний склад зло-чину, а кваліфікований або привілейований склади злочину зако-нодавчо взагалі не передбачені (напр., ст. 178 КК „Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків”).

Кваліфікований склад злочину - склад злочину з обтяжуючими обставинами. Залежно від позиції законодавця такі обставини мо-жуть поділятись на обтяжуючі та особливо обтяжуючі. Тому квалі-фіковані склади злочину можуть бути кваліфіковані і особливо ква-ліфіковані (напр., ст. 188 КК „Викрадення шляхом демонтажу та іншим способом електричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання”, яка в ч. 1 передбачає основний склад злочину, в ч. 2 - кваліфікований, а в ч. 3 - особливо кваліфікований склад злочину).

Кваліфікований чи особливо кваліфікований склад злочину мо-жуть утворювати декілька альтернативних ознак. У цьому випадку наявність хоча б одної з вказаних ознак буде утворювати склад кваліфікованого (особливо кваліфікованого) злочину.

Привілейований склад злочину - це склад злочину з пом'як-шуючими обставинами. У кримінальному кодексі такі склади зло-чину виділені в окремі правові норми (напр., ст. 116 КК „Умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання”; ст. 117 КК „Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини”; ст. 118 КК „Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання зло-чинця” та ін.).

Види складу злочину за конструкцією об'єктивної сторони (за моментом закінчення злочину) в диспозиції конкретної норми Особливої частини КК. При конструюванні складу конкретного злочину законодавець, обов'язково визначаючи об'єктивну сторо-ну складу злочину, вказує на момент закінчення злочину залежно від настання чи ненастання шкідливих наслідків. Звичайно, при цьому враховується те, що настання злочинних наслідків суттєво збільшує суспільну небезпеку злочину. В більшості випадків зако-нодавець визначає момент закінчення злочину ще до настання та-ких наслідків. І це зрозуміло: він не бажає очікувати настання шкоди і вважає злочином реалізацію самого діяння, яке повинно або може спричинити шкоду охоронюваним законом об'єктам кримінально-правової охорони.

Однак деякі злочини взагалі не можуть існувати без настання шкідливих наслідків (напр., „Вбивство”, якого не може бути без наслідку - настання смерті потерпілого).

Виходячи з цього склади злочинів за цим критерієм поділя-ються на:

злочини з матеріальним складом;

злочини з формальним складом;

злочини з усіченим складом.

Матеріальні склади злочинів - це такі склади злочинів у яких момент закінчення злочину співвідноситься з моментом настання шкідливих наслідків. До цієї групи складів злочинів належать, зо-крема, всі види вбивства, тілесних ушкоджень, крадіжок, грабежів та низка інших злочинів.

Формальні склади злочинів - це ті, момент закінчення яких співвіднесено з моментом виконання винним діяння, яке утворює об'єктивну сторону складу злочину або її частину. Таких злочинів у чинному Кримінальному кодексі абсолютна більшість (напр., ст. 167 КК „Зловживання опікунськими правами”; ст. 222 ч. 1 КК „Шахрайство з фінансовими ресурсами” та ін.).

Усічені склади злочинів. До цієї групи належать склади злочину, момент закінчення яких віднесено на ранню стадію розвитку зло-чинної діяльності - на стадію готування. Класичним видом злочи-ну, який належить до цієї групи, є злочин, передбачений ст. 257 КК „Бандитизм”. Момент закінчення цього злочину співвіднесено з діями по організації банди, що в будь-якому іншому випадку розглядається як готування до злочину.

За способом опису в законі склади злочинів поділяються на:

- прості;

- складні.

Прості - це склади злочинів, які визначаються одиничністю