Шляхом бездіяльності скоюються, зокрема, ухилення від сплати аліментів на зміст дітей (ст. 164 КК), ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 КК), ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст. 212 КК) і т.д.

Ряд злочинів може скоюватися як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності. Це, зокрема, порушення правил екологічної безпеки (ст. 236 КК), порушення ветеринарних правил (ст. 251 КК).

Здійснення злочину шляхом дії означає активну вольову поведінку особи, що скоює злочин. Ця дія суспільно небезпечна, протиправна, вона заподіює шкоду об'єкту кримінально-правової охорони. Якщо дія особи не є суспільно небезпечною, то діяння не може бути визнане злочинним (ч. 2 ст. 11 КК).

Бездіяльність в кримінальному праві розуміється як суспільно небезпечна вольова пасивна поведінка особи, що полягає в невиконанні того діяння, яке особа повинна була і могла виконати або попередити настання суспільно небезпечного результату.

Бездіяльність має кримінально-правове значення за умови, що вона протиправна. Обов'язок діяти ґрунтується на правовій нормі і може витікати з: а) закону (наприклад, обов'язок нести військову службу); б) підзаконного акту (наприклад, обов'язок водія зупинити автомобіль при червоному світлі світлофора); в) законного наказу або розпорядження (наприклад, військового начальника); г) характеру сімейних відносин (наприклад, обов'язок батьків утримувати неповнолітніх дітей; д) характеру професії (наприклад, обов'язок лікаря надавати медичну допомогу).

Усвідомлене невиконання цих обов'язків за наявності реальної можливості їх виконати тягне кримінальну відповідальність по відповідних статтях КК.

Оскільки злочинне діяння (дія або бездіяльність) є поведінкою усвідомленою, вольовою, здійснення його, наприклад, неосудною особою виключає кримінальну відповідальність навіть коли їм причинена істотна шкода.

Особа не несе кримінальної відповідальності, якщо вона вимушена діяти всупереч своїй волі під впливом фізичного примушення, унаслідок якого воля особи була повністю паралізована і вона не могла керувати своїми вчинками (ст. 40 КК).

Психічне примушення (загроза вбивством, нанесенням тілесних пошкоджень, знищенням майна, шантаж т. п.) і фізичне примушення, унаслідок якого особа зберігала можливість керувати своїми діями, виключають кримінальну відповідальність за спричинення шкоди правоохоронним інтересам, якщо особа, що піддалося дії, була в стані крайньої необхідності. Наприклад, касир не повинен нести кримінальну відповідальність за те, що віддав гроші злочинцям, що загрожували йому вбивством.

Кримінальна відповідальність не наступає при непереборній силі, під якою розуміється дія сил природи, механізмів, людей, звірів і інших чинників, унаслідок яких особа реально позбавляється можливості виконати покладені на неї обов'язки. Наприклад, призовник не підлягає кримінальній відповідальності за ухилення від заклику на термінову військову службу унаслідок важкого захворювання, що позбавило його можливості з'явитися на призовний пункт.

Об'єктивна сторона складу злочину може складатися з одноактного діяння, декількох діянь, продовжуватися протягом значного періоду, характеризуватися іншими ознаками.

Залежно від висловлених положень злочину в теорії кримінального права діляться на: прості, складні (складові), триваючі, продовжувані.

При здійсненні простих злочинів: а) посягання здійснюється на один безпосередній об'єкт; б) об'єктивна сторона складається з одного діяння; в) діяння виконується однією і тією ж особою; г) суб'єктивна сторона характеризується однією формою вини; д) кваліфікація діяння винної особи здійснюється по одній статті Особливої частини КК.

До простих злочинів відносяться, зокрема, умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК), крадіжка (ст. 185 КК), втрата документів, що містять державну таємницю (ст. 329 КК).

Складними вважаються наступні злочини:

а) об'єктивна сторона яких складається з двох або більше різних дій, кожне з яких за умови окремого (ізольованого) здійснення було б самостійним злочином і кваліфікувалося по окремій статті КК. Наприклад, незаконне заволодіння транспортним засобом, сполучене з насильством, небезпечним для життя або здоров'я потерпілого (ч. 3 ст. 289 КК). Здійснення цих дій у різний час потрібно було б кваліфікувати по ч. 1 ст. 289 КК і як відповідний злочин проти здоров'я;

б) що роблять замах на два і більш безпосередніх об'єкту. Наприклад, розбій (ст. 187 КК) робить замах на власність і на здоров'я особи, що піддалася нападу;

в) об'єктивна сторона яких характеризується двома і більше злочинними наслідками. Наприклад, умисне тяжке тілесне пошкодження, унаслідок якого наступила смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК);

г) із змішаною (складної) формою вини. Наприклад, незаконне проведення аборту, якщо воно спричинило тривалий розлад здоров'я, безплідність або смерть потерпілої (ч. 2 ст. 134 КК). В даному випадку психічне відношення до факту проведення аборту характеризується умисною формою вини, а настання вказаних наслідків - необережністю.

Триваючі злочини характеризуються: по-перше, безперервним здійсненням злочинного діяння (дії або бездіяльності). Об'єктивна сторона цього злочину може протікати тривалий час. Наприклад, незаконне носіння або зберігання вогнепальної зброї (ст. 263 КК) може тривати до якоїсь події, що припиняє його здійснення, - втрати, викрадання, збуту і т.п. Приклади подібних злочинів: ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК), ухилення від заклику на термінову військову службу (ст. 335 КК);

по-друге, - одноактним діянням і подальшим безперервним злочинним станом винної особи, яка зберігається невизначено тривалий час і припиняється з моменту явки з повинною, затримання, смерті або іншою подією. Прикладами таких злочинів можуть бути втеча із спеціалізованої лікувальної установи (ст. 394 КК), дезертирство (ст. 408 КК).

Продовжувані злочини складаються з ряду тотожних дій, об'єднаних одним наміром. Ці дії складають в сукупності одиничні злочини і кваліфікуються по