Поняттям «каліцтво», в свою чергу охоплюються дві основ-ні категорії: травма та професійне ушкодження здоров'я. Травма характеризується раптовим та, як правило, одноразовим зовні-шнім впливом на організм, внаслідок чого йому завдається фізичне ушкодження, наприклад, удар результатом якого є пе-релом кісток. Тоді як професійне захворювання характеризу-ється як таке ушкодження здоров'я, що передбачено чинним законодавством (див. Постанову Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 року №1662 «Про затвердження переліку професійних захворювань») та стало результатом не однора-зового, а систематичного та тривалого впливу на організм людини шкідливих факторів, що є характерними для даного виду професії. Так, наприклад, хронічний бронхіт є професійним за-хворюванням осіб, які працюють на шахтах, рудниках, відкри-тих кар'єрах тощо.

Поняттям «інше ушкодження здоров'я» охоплюється будь-яке, не пов'язане з каліцтвом, пошкодження здоров'я, що насту-пило внаслідок так званого загального захворювання. При цьо-му, дане загальне захворювання не пов'язане ні з специфікою професії, ні з травматичним впливом на організм людини, а є видом ушкодження здоров'я внаслідок недотримання заподіювачем шкоди встановлених правил та норм.

Шкода, яка завдана здоров'ю, полягає також і в тому, що вона не може бути відшкодована в натурі та оцінена в грошовому еквіваленті. І тому об'єктом відшкодування буде не зазначена шкода, а лише майнові втрати, що зазнала фізична особа внаслідок завдання цієї шкоди.

До таких втрат законо-давець відносить:

а) заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної пра-цездатності;

б) додаткові витрати, викликані необхідністю по-силеного харчування, санаторно-курортного лікування, придбан-ня ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Однак цей перелік є орієнтовним і у випадку, коли потерпілий має ще й інші втрати, які пов'язані з відповідним ушкодженням здоро-в'я, то він має право вимагати і їх відшкодування. Також потріб-но зазначити, що у випадку завдання ушкодження здоров'ю фізичної особи, вона має право на відшкодування моральної шкоди, що завдана таким ушкодженням. Відшкодування мо-ральної шкоди можливо на загальних підставах, що передбаче-ні чинним законодавством (ст. 1168 ЦК України).

Протиправність діяння полягає в тому, що будь-яке діяння, яким завдається шкода здоров'ю фізичної особи, як правило, презюмується протиправним. Це зумовлюється тим, що життя та здоров'я фізичної особи визнається вищою соціальною цін-ністю і не можуть бути пошкоджені, а правовідносини, які опо-середковують відповідні блага, носять абсолютний характер. Однак в окремих випадках, що прямо передбачені в законі, шкода, яка завдається здоров'ю, є правомірною, наприклад, необхідна оборона. При цьому, протиправним вважається також завдан-ня шкоди життю та здоров'ю внаслідок неналежного виконан-ня умов договору, наприклад, коли каліцтво чи інше ушкодження здоров'ю або смерть завдаються внаслідок неналежного вико-нання договору перевезення (ст. 1196 ЦК України).

Певними особливостями наділений також і причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням та завданою шко-дою. В даних деліктних зобов'язаннях він носить складний ха-рактер, що зумовлене специфікою завданої шкоди. Тобто слід доводити наявність причинно-наслідкового зв'язку не тільки між протиправним діянням та каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, але й причинно-наслідковий зв'язок між даними ушко-дженнями здоров'я та зазначеними майновими втратами.

І нарешті, певними особливостями наділена і вина заподіювача шкоди у даному деліктному зобов'язанні. Як і за загаль-ними правилами, вина заподіювача презюмується, аж допоки він не доведе свою невинність. Однак у випадках, коли ця шко-да завдається незаконними діяннями органом державної вла-ди, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування (ст.ст. 1173-1175 ЦК України), су-дових та правоохоронних органів (ст. 1176 ЦК України), дже-релом підвищеної небезпеки (ст. 1187 ЦК України) та в де-яких інших випадках, що прямо передбачені законом, то вона відшкодовується незалежно від вини особи, яка завдала цю шкоду. А в окремих випадках, що прямо передбачені законо-давством, шкода, яка завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, також може підлягати відшкодуванню (ч.3 ст. 1166 ЦК України). При цьому слід зауважити, що моральна шкода від-шкодовується незалежно від вини заподіювача у випадках, коли вона завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України), незаконних дій судових та правоохоронних ор-ганів (п.2 ч.2 ст. 1167 ЦК України) та в інших випадках, встановлених законом (п.3 ч.2 ст. 1167 ЦК України).

Коментована стаття є загальною нормою та стосується усіх без винятку випадків завдання шкоди жит-тю та здоров'ю. Однак у випадках, коли шкода завдається від нещасного випадку на виробництві та професійного захворю-вання працівнику, який застрахований в порядку загальнообо-в'язкового державного соціального страхування, то виникає ціла низка специфічних ознак. Так, насамперед, окрім ЦК ці зобо-в'язання врегульовуються Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страху-вання від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Кодек-сом законів про працю України, Законом України «Про охоро-ну праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Обов'язко-вому страхуванню від нещасного випадку підлягають:

а) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);

б) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіран-ти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажу-вання), виконання робіт на підприємствах;

в) особи, які утри-муються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробницт-ві цих установ або інших підприємствах за спеціальними дого-ворами.

Крім того добровільно можуть застрахуватися також священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працю-ють у релігійних організаціях на виборних посадах; особи, які забезпечують себе роботою самостійно; громадяни - суб'єкти