Особливість у відшкодуванні цього делікту полягає в тому, що відповідальність відшкодувати відповідну шкоду поклада-ється на певний фонд соціального страхування. І тільки у ви-падку, якщо сума страхових виплат не покриває завданої шко-ди в повному обсязі, то страхувальник має право вимагати від-шкодування шкоди в частці, якої не вистачає в заподіювача шкоди, чи особи, яка несе відповідальність за це завдання.

Основи законодавства України про загальнообов'язкове дер-жавне соціальне страхування від 14 січня 1998 року відмінили Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподія-ної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з вико-нанням ним трудових обов'язків, затверджені постановою Ка-бінету Міністрів України від 23 червня 1993 року.

В ч. 2 ст. 1195 ЦК України закріплюється обов'язок від-шкодувати шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкоджен-ням здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала. Так, розмір майнових втрат, що зазнала фізична особа внаслідок завдання цієї шкоди, законодавець визначає, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з ч. 3 ст. 1195 ЦК України підлягає відшкодуванню шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкоджен-ням здоров'я без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втра-тою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів. Вони вважаються засобами соціального захисту, завдяки яким держава реалізує свою соціальну функцію, тому такі відносини не є цивільно-правовими зобов'язаннями.

Збільшення обсягу та розміру відшкодування шкоди, завда-ної потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, можливо за договором або законом (ч. 4 коментованої статті). Чинним законодавством передбачені такі найбільш важливі випадки збільшення розміру обсягу та розміру відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкоджен-ням здоров'я: а) якщо працездатність потерпілого знизилася порівняно з тією, яка була у нього на момент вирішення питан-ня про відшкодування шкоди (ст. 1203 ЦК України); б) у разі підвищення вартості життя (ч.1 ст. 1208 ЦК України); в) у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати (ч.2 ст. 1208 ЦК України) тощо. Збільшення обсягу та розміру відшкодуван-ня шкоди можливе на підставі рішення суду.

3. Визначення заробітку (доходу), втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка працювала за трудовим договором, а також фізичної особи-підприємця

При визначенні розміру заробітку (доходу), який втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, важливу роль відіграє той факт, чи зна-ходиться особа у трудових відносинах. Так, якщо каліцтво чи інше ушкодження здоров'я було завдане особі, яка працювала за трудовим договором, то розмір втраченого заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від серед-нього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до ка-ліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступе-ня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсу-тності - загальної працездатності (ч. 1 ст. 1197 ЦК України).

Під поняттям «професійна працездатність» слід розуміти здатність особи до виконання певної роботи, виконання якої потребує певної кваліфікації. Так, наприклад, у випадку, коли піаніст втратив великого пальця, то вважається, що він втратив свою професійну працездатність на 100%. Відсоток втрати про-фесійної працездатності особи встановлюється медико-соціальною експертизою і на підставі цього особа визнається інвалідом І, II або III групи. Загальною працездатністю вважають здатність особи до виконання будь-якої некваліфікованої ро-боти взагалі, яка не потребує спеціальних знань та навичок. Відсоток втрати загальної працездатності особи встановлюєть-ся також медико-соціальною експертизою. Тобто на розмір втра-ченого заробітку (доходу) впливають: а) середній місячний за-робіток потерпілого; б) ступінь втрати професійної або загаль-ної працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід) слід обчислювати шля-хом поділу сукупного заробітку (доходу) за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушко-дженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я на, відповідно, 12 або 3. Пріо-ритетність у виборі найбільш кращого співвідношення нада-ється потерпілому. При цьому вказане співвідношення, яке і становитиме середньомісячний заробіток (дохід) не повинен бути менше п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Ще одним фактором, який впливає на розмір втраченого за-робітку (доходу) є ступінь втрати професійної працездатності, а за її відсутності — загальної працездатності. При цьому слід зауважити, що втрата працездатності може бути тимчасова або стійка (тривала).

Коли мова йде про тимчасову втрату працездатності, то вона повинна посвідчуватись листком тимчасової непрацездатності (лікарняним листком), який видається відповідним лікуваль-ним закладом. Умови та порядок відшкодування такої шкоди встановлюються спеціальним законом (див. Закон України від 18 січня 2001 року «Про загальнообов'язкове державне соці-альне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездат-ності та витратами, зумовленими народженням та похованням»).

Стійка (тривала) втрата працездатності встановлюється медико-соціальними експертними комісіями Міністерства охорони здоров'я України (далі - МСЕК) (Діяльність МСЕК та порядок проведення експертиз регламентується на сьогодні: Про затвер-дження Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності: Постанова Кабінету Мініст-рів України від 4 квітня 1994 року №221 та Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабі-нету Міністрів України від 22 лютого 1992 року №83). На під-ставі проведеного цими органами медико-соціальної експертизи встановлюється ступінь втрати професійної працездатності осо-би. І лише у випадку, коли втрати професійної працездатності немає, тоді відповідні комісії встановлюють ступінь втрати за-гальної працездатності, наприклад, коли програміст втратив ногу, то ступінь втрати ним професійної працездатності нульовий, і тому слід визначати ступінь втрати загальної працездатності, який в цьому випадку заподіяння каліцтва буде доволі висо-ким. Ступінь втрати працездатності встановлюється у відсотках на підставі висновку МСЕК. Порядок відшкодування шкоди у випадку втрати працездатності від нещасного випадку на виро-бництві чи професійного захворювання встановлюється спеці-альним