Правила ч. 1, 2, 3 ст. 1198 ЦК України поширюються і на випадки завдання шкоди фізичної особи, яка самостійно забез-печує себе роботою (адвокат, особа, що зайнята творчою діяльністю тощо). Тобто, розмір її втраченого доходу внаслідок калі-цтва або іншого ушкодження здоров'я, що підлягає відшкоду-ванню, визначається з річного доходу, одержаного в попередньо-му господарському році, поділеного на дванадцять. А коли ці особи отримували дохід менш як дванадцять місяців - то шляхом визначення співвідношення сукупної суми доходу та відповідної кількості місяців.

Розмір їх сукупного доходу обчислюється на підставі даних органу державної податкової служби, у сумах, нарахованих до вирахування податків.

4. Відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я малолітньої або неповнолітньої особи

Стаття 1199 ЦК України містить правила про відшкодуван-ня шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здо-ров'я малолітньої або неповнолітньої особи.

Обсяг відшкодування шкоди, завданої малолітньої або непов-нолітньої особи в частці відшкодування втраченого потерпі-лим заробітку (доходу) неможливо встановити виходячи із за-гальних критеріїв ст. 1195 ЦК, оскільки малолітні та неповно-літні особи відносяться до категорії непрацездатних осіб, зокрема малолітні віком до 14 років є абсолютно непрацездатні, а непов-нолітні віком від 14 до 18 років - відносно непрацездатні. Тому законодавець по-різному підходить до визначення обсягу відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушко-дженням здоров'я, залежно від відповідної вікової категорії, до якої відноситься потерпілий на момент завдання шкоди.

Відповідно до ч. 1 от. 1199 малолітньому потерпілому від-шкодовуються лише витрати, завдані ушкодженням здоров'я, а саме: на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо. Зрозуміло, що коли каліцтво чи інше ушко-дження здоров'я завдано малолітньому, то мова про відшкоду-вання втраченого заробітку (доходу) йти не може, оскільки ця особа не може мати певний заробіток, і їй можуть бути відшко-довані тільки додаткові витрати. Отже, відповідальність за шко-ду, завдану ушкодженням здоров'я малолітньої особи, настає на загальних підставах, передбачених ст.ст. 1166,1172,1196 ЦК.

Спеціальною підставою для наступної зміни розміру відшко-дування є досягнення малолітньою особою 14 років (учнем - 18 років), оскільки така особа вже має право реалізувати свої здібно-сті до праці та може мати власний заробіток. Тому, в п. 2 ч. 1 коментованої статті передбачена можливість відшкодування шко-ди пов'язаної із втратою або зменшенням його працездатності, виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробіт-ної плати, оскільки припускається, що такі особи до моменту нещасного випадку не мали спеціальності або кваліфікації.

По-іншому питання вирішуватиметься у випадку, коли по-терпілою особою буде неповнолітня особа, яка на момент ушко-дження здоров'я мала заробіток. В цьому випадку завдана шкода має бути відшкодована їй, виходячи з розміру її заробітку (ч. 2 ст. 1199). Важливою гарантією захисту інтересів потерпілого-неповнолітнього, відповідно до даної статті, є відшкодування за-вданої шкоди, виходячи з розміру її заробітку, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Принцип збільшення розміру відшкодування шкоди малоліт-ньому або неповнолітньому потерпілому після початку трудової діяльності закріплений в ч. 3 статті 1199. Так, потерпілий після початку трудової діяльності відповідно до одержаної кваліфіка-ції має право вимагати збільшення розміру відшкодування шко-ди, пов'язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. При цьо-му форма оплати потерпілого визначається, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Зміст ч. 4 ст. 1199 ЦК закріплює нову гарантію захисту ін-тересів потерпілого. Мова йде про потерпілого, який не має про-фесійної кваліфікації і після досягнення повноліття продов-жує залишатися непрацездатним внаслідок каліцтва або іншо-го ушкодження здоров'я, завданого йому до повноліття. Він має право вимагати відшкодування шкоди в обсязі не нижче вста-новленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

5. Відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого

Ще одним різновидом деліктних зобов'язань є завдання шкоди життю фізичної особи, тобто завдання смерті потерпіло-му. Специфіка цього делікту полягає в тому, що результатом шкоди, завданої життю фізичної особи є її смерть, тому остання не може виступати суб'єктом деліктних правовідносин, оскільки із смертю людини припиняється її право- та дієздатність. В таких правовідносинах не може бути й правонаступництва у зв'язку із особистим характером права вимоги. Відповідно, причин-ний зв'язок встановлюється через факт смерті фізичної особи (причина), результатом чого є майнові втрати інших осіб (на-слідок). Такий підхід вважається винятком із загального пра-вила прямого причинного зв'язку в фактичному складі.

Згідно ч. 1 ст. 1200 ЦК України у випадку смерті потерпіло-го право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпіло-го, народжена після його смерті.

Законодавець визначає виключний перелік непрацездатних осіб, які були на утриманні померлого потерпілого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також строк впродовж якого вони мають право отримувати від-повідне відшкодування шкоди, яка завдана смертю їх утримува-ча (годувальника). До таких уповноважених осіб законодавець, зокрема, відносить: а) дитину, яка має право на відшкодування шкоди до досягнення нею вісімнадцяти років, а у випадку, коли дитина є учнем або студентом - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років; б) чоловік, дружина, батьки (усиновлювачі), які досягли пенсійного віку,