встановленого законом, отримують зазначене відшкодування довічно; в) інваліда, якого потерпілий зобов'язаний був утриму-вати, відшкодування виплачується впродовж строку їх інвалід-ності; г) одного з батьків (усиновлювачів) або другого з подруж-жя чи іншого члена сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, брата-ми, сестрами, внуками померлого, відшкодування виплачується до досягнення останніми чотирнадцяти років; д) іншу непраце-здатну особу, яка була на утриманні потерпілого, відшкодування виплачується протягом п'яти років після її смерті.
Щодо права дружини померлого на відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника, то воно зберігається за нею, та-кож у випадку реєстрації нового шлюбу. За дітьми це право зберігається і при усиновленні їх у майбутньому або коли в май-бутньому до досягнення зазначеного віку вони стали інвалідами (підп. «б» п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).
Право на одержання відшкодування у зв'язку з втратою го-дувальника виникає і у тому разі, коли останній помер внаслі-док одержаної травми (що підтверджено висновком лікарсь-кої експертизи) через деякий період після призначення суми відшкодування або встановлення групи інвалідності у зв'язку з даним каліцтвом (підп. «в» п. 20 постанови Пленуму Верхов-ного Суду України № 6).
Крім того, непрацездатні члени сім'ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями померлого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була ос-новним і постійним джерелом їх існування (підп. «г» п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № б).
Зазначеним особам, відповідно до ч. 2 ст. 1200 ЦК України, впродовж вказаного строку відшкодовується шкода у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуван-ням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. Середньомісячний заробіток (дохід) по-терпілого розраховується за аналогічними правилами, які вста-новлені для відшкодування шкоди, що завдана каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я (ст. 1197 ЦК України).
Новим є положення про те, що до складу доходів потерпіло-го також включаються пенсія, суми, що належали йому за дого-вором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні ви-плати, які він одержував.
Непрацездатним особам, які не знаходились на його утри-манні, але мали право на відшкодування, його розмір визнача-ється сумами, що стягувались за рішенням суду (за заявою потерпілого), а при їх відсутності - встановлюється судом з врахуванням матеріального стану непрацездатних осіб і мож-ливості потерпілого до смерті надавати їм допомогу.
Якщо право на відшкодування одночасно мають непрацездатні особи, які перебували, і ті, що не перебували на утриманні помер-лого, то спочатку визначається розмір відшкодування для осіб, які не перебували на утриманні померлого, після чого визнача-ється розмір відшкодування для решти непрацездатних.
Окрім розміру середньомісячного заробітку (доходу) потер-пілого особи, яким завдано шкоди смертю годувальника, мають право вимагати відшкодування моральної шкоди, що пов'яза-на із смертю годувальника (ч.2 ст. 1168 ЦК України), та витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника особі, яка зробила ці витрати (ст. 1201 ЦК України). Зазначені витрати не зараховуються до суми відшкодування шкоди і від-шкодовуються окремо. При цьому моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується лише її чоловікові (дру-жині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Визначений сукупний розмір відшкодування не може бути зменшений навіть у випадку, коли заподіянню смерті сприяла вина потерпілого (ч.3 ст. 1193 ЦК України). І лише залежно від матеріального становища потерпілого (крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину) суд може зменшити розмір від-шкодування шкоди, що завдана фізичною особою (ч.4 ст. 1193 ЦК України).
Однак слід зауважити, що до розміру відшкодування, який виплачується уповноваженим особам внаслідок смерті году-вальника, не зараховується розмір пенсії, призначеної внаслі-док втрати годувальника, та інші їхні доходи (ч.3 ст. 1200 ЦК України). Тобто в даній статті повторюється правило про недо-пустимість зарахування будь-яких видів пенсій за рахунок від-шкодування шкоди.
Визначений кінцевий розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, за-вданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перера-хункові, крім випадків: а) народження дитини, зачатої за жит-тя і народженої після смерті годувальника; б) призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого (ч.4 от. 1200 ЦК України). У цьому разі частка заробітку, що припадає на кожного з них, визначається, виходячи з фактичного числа утриманців потерпілого, а також непрацездатних осіб, які не були на його утриманні, але мали на це право.
На відміну від зменшення, збільшення розміру відшкоду-вання шкоди, що завдана смертю годувальника, може відбува-тись на підставі, що прямо передбачена законом (абз.2 ч.4 ст. 1200 ЦК України). До таких випадків чинне законодавство від-носить: а) підвищення вартості життя (ч.1 ст. 1208 ЦК Украї-ни); б) збільшення розміру мінімальної заробітної плати (ч.2 от. 1208 ЦК України) тощо. Збільшення обсягу та розміру від-шкодування шкоди можливе на підставі рішення суду,
Правила ст. 1201 ЦК України закріплюють обов'язок особи, яка завдала шкоди смертю потерпілого відшкодувати необхід-ні витрати на поховання та на спорудження надгробного па-м'ятника особі, яка зробила ці витрати. Кредитором у даному випадку може бути будь-яка особа, як фізична, так і юридична, яка зробила ці витрати та надала відповідні докази. При цьо-му, розмір відшкодування не залежить від допомоги на похо-вання, що надана фізичним