Індивідуалізація фізичної особи.

При реалізації правоздатності, придбанні і захисті суб'єктив-них прав істотне значення має ім'я фізичної особи, під яким вона набуває прав та обов'язків і здійснює їх.

Право на ім'я належить до особистих невідчужуваних прав громадян. Ст. 28 ЦК України передбачає, що фізична особа на-буває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям, яке надається їй відповідно до закону. Разом з тим, при здійсненні окре-мих цивільних прав фізична особа може використовувати псев-донім (вигадане ім'я) або діяти без зазначення імені. Наприклад, автори творів науки, літератури, мистецтва і суміжних прав мо-жуть використовувати для індивідуалізації псевдонім, що не повторює ім'я іншої особи. Ім'я фізичної особи, яка є громадяни-ном України, складається із прізвища, власного імені та по бать-кові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. Саме ці ознаки індивідуалізу-ють фізичну особу, як учасника цивільних відносин.

Згідно статей 145-148 Сімейного кодексу України (далі - СК України) ім'я дитині обирається за згодою батьків, по бать-кові дається за іменем батька, якщо інше не передбачено зако-нами України чи не ґрунтується на національних звичаях.

Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків, а коли вони мають різні прізвища - за згодою між ними. Суперечки між батьками з приводу імені чи прізвища дитини вирішують-ся органами опіки і піклування. Якщо дитина народилася у батьків, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі, і батько дитини не встановлений у визначеному законом порядку, то ім'я дитині дається за вказівкою матері, по батькові - за іме-нем особи, записаної у свідоцтві про народження дитини у якості її батька, а прізвище - за прізвищем матері. Ім'я, по батькові і прізвище реєструються в органах РАЦС (ст. 49 ЦК України).

Фізична особа має право змінити ім'я у разі укладення шлюбу, розірванні шлюбу, визнання його недійсним, усиновлен-ня, встановлення батьківства (статті 35, 45, 46, 113, 231 СК Укра-їни). Крім того, фізична особа, якій виповнилося 16 років, може змінити своє прізвище та ім'я за власним бажанням. Особа, що досягла 14 років, може зробити це зі згоди батьків або того з них, з ким вона проживає, або піклувальника, але за умови, що це відповідає її інтересам. Порядок зміни прізвища, імені і по батькові громадян України визначається Указом Президента України від 31 грудня 1991 р. «Про порядок зміни громадяна-ми прізвищ, імен і по батькові» і положенням «Про порядок розгляду клопотання про зміну громадянами України прізвищ, імен і по батькові», затвердженим постановою Кабінету Мініс-трів України від 27 березня 1993 р.

До досягнення дитиною 16-річного віку органи опіки і піклу-вання за спільною заявою батьків мають право, враховуючи ін-тереси дитини, змінити її ім'я, а також прізвище на прізвище іншого батька. Після досягнення дитиною 7-річного віку на таку зміну імені та прізвища необхідна її згода. При роздільному проживанні батьків той з них, з ким дитина проживає постійно, має право клопотатися про надання дитині його прізвища. Пи-тання вирішується органами опіки і піклування, виходячи з ін-тересів дитини і з її згоди, якщо вона досягла 7-річного віку.

При зміні імені відповідні зміни вносяться в актовий запис про народження та інші документи. Паспорт підлягає заміні. Усі цивільні права й обов'язки, придбані фізичною особою під колишнім ім'ям, зберігають чинність. Разом з тим, про зміну імені фізична особа має повідомити своїх кредиторів та борж-ників. Цивільне законодавство не передбачає спеціальних сан-кцій за невиконання цього інформаційного обов'язку. Однак його невиконання може розглядатися як зловживання цивіль-ним правом, а відтак тягнути наслідки, встановлені статтями 13, 15-23 ЦК України.

Практичне завдання:

Між Перебійнісом та Статівкою, які працювали в одній державній установі, склалися неприязні стосунки. Перебійніс став розповідати службовцям, що начебто Статівка є хронічним алкоголіком та займає колегам кошти під великий процент, постійно раніше від інших йде з роботи, б’є дома дружину, Статівка подав у суд про захист честі та гідності.

Яке рішення повинен прийняти суд? У чому різниця між наклепом, образою та цивільно-правовим захистом честі та гідності?

Для вирішення цієї справи суду потрібно з’ясувати чи є в діях Перебійнісу наклепу на Статівку, а саме чи є останній хронічним алкоголіком та займає колегам кошти під великий процент, постійно раніше від інших йде з роботи, б’є дома дружину. Це необхідно з’ясувати для того, що Перебійніс міг поширювати завідома неправдиву інформацію, що ганьбить честь та достоїнство Статівки. А така інформація може мати місце, тому що Перебійніс та Статівка перебувають між собою у неприязних стосунках. Суд повинен визначити те, що саме вигадки ганьблять позивача. З умов задачі відомо, що Перебійніс розповідав службовцям саме ту інформацію, що ганьбить честь і достоїнство Статівки, так як честь це добра, незаплямована репутація, авторитет людини, її чесне ім’я.

В разі якщо судом буде встановлено, що Перебійніс розповсюджував неправдиву інформацію що порочить честь та достоїнство, то суд повинен задовольнити позов про їх захист.

Якщо судом буде встановлено, що Перебійніс розповсюджував правдиву інформацію, то і в цьому випадку він не мав права її розголошувати.

Якщо обставини його дій містять ознаки правопорушення (наприклад, з умов задачі „б’є дружину”) вони набувають суспільно-значущих ознак. Але і в такому разі названі обставини можуть бути розголошені Перебійнісом в тому випадку, якщо факт правопорушення підтверджується рішенням