ПЛАН

Вступ

Поняття законодавства про інтелектуальну власність, його система та спрямованість. Джерела правового регулювання права інтелектуальної власності та їх види.

Характеристика чинного законодавства України про інтелектуальну власність.

Законодавство зарубіжних країн про інтелектуальну власність та його особливості.

Висновки

Використана література.

ВСТУП

Виникнення самого терміна "інтелектуальна власність" припадає на кінець XVIII ст. Він уперше з'явився у французь-кому законодавстві. Традиції пропріетарного підходу до ав-торського і патентного права виникли у Франції на ґрунті теорії природного права, яке одержало свій найбільш послі-довний розвиток саме в працях французьких філософів-просвітителів (Вольтер, Дідро, Гольбах, Гельвецій, Руссо). Відпо-відно до цієї теорії право творця будь-якого творчого резуль-тату - чи то літературного твору, чи винаходу, є його невід'ємним природним правом, що виникає із самої сутності творчої діяльності та "існує незалежно від визнання цього права державною владою".

14 липня 1967 р. була створена Всесвітня організація інте-лектуальної власності (ВОІВ), яка з грудня 1976 р. набула статусу спеціалізованої установи Організації Об'єднаних Націй. Але фактичне започаткування цієї організації слід віднести на кінець XIX ст., коли 20 березня 1883 р. було укладено Паризьку конвенцію про охорону промислової влас-ності. Дещо пізніше, а саме в 1886 р., було прийнято Бернську конвенцію про охорону літературних і художніх творів. Обидві конвенції передбачали створення секретаріату, який називався "Міжнародне бюро". Ці секретаріати в 1893 р. були об'єднані в один, який діяв під різними назвами, останньою з яких була "Об'єднані міжнародні бюро з охорони інтелекту-альної власності" - скорочено "БІРПІ".

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) у поняття інтелектуальної власності включає промислову влас-ність, що головним чином охоплює винаходи, товарні знаки і промислові зразки, і авторське право, яке стосується літера-турних, музичних, художніх, фотографічних і аудіовізуальних творів. Безумовно, обидва ці поняття в сучасному розумінні мають ширше значення.

Нині поняття інтелектуальної власності включає значно більше результатів інтелектуальної діяльності. Коло об'єктів інтелектуальної власності сьогодні можна поділити на три основні групи: перша - це результати наукової, літературної і художньої творчості, які охороняються авторським правом і суміжними правами; друга - це результати науково-технічної творчості, що охороняються патентним правом або, точніше сказати, правом промислової власності; третю групу склада-ють засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, які прирівняні до результатів інтелектуальної діяльності.

Отже, інтелектуальна власність - це результати творчої діяльності. її об'єктом, проте, є не матеріальні носії, в яких реалізовані результати творчості, а саме ті ідеї, думки, мір-кування, образи, символи тощо, які реалізуються чи втілю-ються у певних матеріальних носіях. Це специфічна особли-вість інтелектуальної власності - її об'єктами є нематеріальні речі, а саме безтілесні ідеї тощо. Проте не будь-які ідеї, а лише такі, що можуть бути втілені в матеріальних носіях, тобто їх автори повідомляють, як ту чи іншу ідею можна втілити і використати, або вона вже втілена в науковому, літературному чи художньому творі. Це одна із специфічних ознак інтелек-туальної власності, яка відрізняє її від звичайної власності. Ті ідеї, що містять результати науково-технічної творчості і пре-тендують на визнання об'єктом промислової власності, мають бути кваліфіковані як такі уповноваженими на це державними органами.

1. Поняття законодавства України про інтелектуальну власність, його система та спрямованість. Джерела правового регулювання права інтелектуальної власності та їх види

Це законодавство перебуває в стані становлення. Воно лише створюється в Україні. До прийняття відповідних законів Україна свого власного законодавства про інтелекту-альну власність не мала. Цивільний кодекс Української РСР (1963 р.) містив лише розділ IV "Авторське право", який був майже точним відбитком авторського права РРФСР. Законодавство про винаходи та інші результати науково-технічної творчості було в компетенції колишнього СРСР.

Становлення національного законодавства про інтелекту-альну власність стало можливим лише з набуттям Україною незалежності. Цьому сприяло прийняття Верховною Радою Декларації про державний суверенітет України, якою було проголошено, що Україна самостійно визначає свій економіч-ний статус і закріплює його в законах. Відповідно до цієї Декларації весь економічний та науково-технічний потенціал, створений на території України, проголошується власністю народу, матеріальною основою суверенітету України і вико-ристовується з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб громадян України. Декларацію було прийнято Верхов-ною Радою 16 липня 1990 р.

З серпня 1990 р. Верховна Рада прийняла Закон "Про економічну самостійність Української РСР". У ньому було задекларовано, що весь економічний, науковий і технічний потенціал, розташований на території України, складає влас-ність народу України і є основою її економічної самостійності.

24 серпня 1991 р. Верховна Рада України проголосила Акт проголошення незалежності України та створення самостійної держави - України.

Завдяки цьому були закладені підвалини створення своєї національної правової системи, у тому числі національного законодавства про інтелектуальну власність.

Основні засади інтелектуальної діяльності закладені в чинній Конституції України. Стаття 54 Конституції гарантує свободу літературної, художньої, наукової і технічної твор-чості. Держава створює матеріальні умови, надає підтримку добровільним товариствам і творчим спілкам. Право автора на свій витвір закріплено цією ж статтею Конституції України: "Кожний громадянин має право на результати своєї інтелек-туальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встанов-леними законом".

Правові засади інтелектуальної діяльності певною мірою визначаються також чинним Цивільним кодексом України.

Початком становлення законодавства України про інтелек-туальну власність варто визнати день прийняття Закону України "Про власність" - 7 лютого 1991 р. Як уже зазнача-лося, цим Законом результати інтелектуальної діяльності були вперше визнані об'єктами права власності.

Першим нормативним актом, який започаткував створення законодавства про промислову власність, було затверджене Указом Президента України Тимчасове