Національне чи регіональне патентне відомство, яке видає патент, проставляє на ньому відповідний символ. Зазначена класифікація необхідна для патентного пошуку, щоб визна-чити попередній рівень техніки. Фактично МПК використо-вують патентні відомства понад 70 країн і Міжнародне бюро ВОІВ відповідно до Договору про патентну кооперацію (РСТ).

Для підтримання МПК на рівні сучасних вимог кожні п'ять років вона переглядається. Шоста редакція класифікації діє з 1 січня 1995 р. Перегляд здійснює Комітет експертів, засно-ваний Угодою. Усі держави - учасниці Угоди є членами
Комітету експертів.

Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків (1957р.). Угода переглядалась у Стокгольмі в 1967 р. і в Женеві в 1977 р. У 1979 р. до її тексту були внесені поправки. її учасницями за станом на 9 квітня 1995 р. були 42 держави.

Цією Угодою заснована класифікація товарів і послуг з метою реєстрації товарних знаків і знаків обслуговування. Класифікація використовується як при міжнародній, так і при національній реєстрації. Вона складається із переліку класів (визначені 34 класи для товарів і 8 класів для послуг) і алфавітного переліку товарів і послуг, який налічує понад 11 тис. найменувань. Обидва переліки час від часу змі-нюються і доповнюються Комітетом експертів, до якого вхо-дять усі учасники Угоди. Шоста редакція класифікації діє з 1992 р. Класифікацією фактично користуються понад 100 дер-жав, а також Міжнародне бюро ВОІВ, Відомство Бенілюкса по товарних знаках і Африканська організація інтелектуальної власності.

Віденська угода про заснування Міжнародної класифі-кації зображувальних елементів знаків (1973 р.). Перегля-далась у 1985 р. За станом на 1 січня 1995 р. цю Угоду підписали 5 держав.

Нею засновано класифікацію для знаків, які включають або складаються із зображувальних елементів. Класифікація налічує 29 категорій, 144 групи і 1 569 підгруп, відповідно до яких класифікуються зображувальні елементи знаків. Цією класифікацією фактично користуються патентні відомства принаймні 30 країн, а також Міжнародне бюро ВОІВ.

Усі країни - учасниці Угоди складають Комітет експертів, який має своїм завданням періодичний перегляд Класи-фікації.

Локарнська угода про заснування Міжнародної класифі-кації промислових зразків (1968 р.). У 1979 р. до неї були внесені поправки. Цю Угоду підписали за станом на 9 квітня 1995 р. 23 держави.

Угодою заснована класифікація промислових зразків. При депонуванні чи реєстрації промислових зразків національні патентні відомства зобов'язані зазначати в офіційних доку-ментах і публікаціях, що стосуються депонування або реєстрації промислових зразків, відповідні символи Міжна-родної класифікації. Класифікація складається із 32 класів і 223 підкласів. Вона також містить алфавітний перелік товарів із зазначенням класів і підкласів, до яких ці товари належать. Перелік містить близько 6 250 найменувань для різних видів товарів. Цією класифікацією фактично користуються понад 35 держав, а також Міжнародне бюро ВОІВ.

Законодавство зарубіжних країн про інтелектуальну власність та його особливості.

В цій частині курсової роботи ми розглянемо законодавство, яке регулює авторське право в Словаків, Російській Федерації та США.

Словакія

1 січня 1993 р. Словацька Республіка стала незалежною і суверенною державою, одним з правонаступників колишньої Чеської і Словацької Федеральної Республіки. Конституційна основа правового регулювання інтелектуальної власності в рамках словацької правової системи визначається головним чином розділом II Конституції (статті 11-54), що забезпечує основні права і свободи. У зміст статті 20 включені загальні норми, що гарантують майнові права, включаючи право на інтелектуальну власність; стаття 26 гарантує свободу самовираження і право на отримання інформації; особливу важливість з погляду охорони інтелектуальної власності представляє стаття 43, яка гарантує свободу діяльності в області науки і мистецтва і встановлює, що "права на твори, одержані в результаті інтелектуальної творчої діяльності, охороняються законом". Слід також зробити окреме посилання на статті 46-50 в цілому гарантуючий право обіг в суд, а також інші види захисту.

Крім того, необхідно відзначити, що відповідно до статті 7а Конституції в редакції 2001 р. міжнародні конвенції з прав людини і основних свобод, ратифіковані Словацькою Республікою і обнародувані відповідно до закону, мають пріоритет над внутрідержавними законами.

Законодавчі акти, що стосуються інтелектуальної власності, традиційно розглядалися як спеціальне право (leges specialis) по відношенню до Цивільного кодексу (ЦК), що дає найзагальнішу регламентацію приватного права як загальний закон (lex generalis). Комерційний кодекс (КК) також розглядається як зведення норм особливого права по відношенню до ЦК. З цієї причини при проведенні в Словаччині будь-якої законодавчої реформи, що стосується авторського права, слід враховувати вдосконалення цивільного (загального приватного) права. Що стосується прав авторів, то основу їх визначення склало положення параграфа 17 ЦК в первинній редакції 1964 р. Висловлені в ньому норми під заголовком "Охорона особи" представляються вельми важливими, оскільки вони торкаються правового регулювання взаємостосунків, що виникають в процесі творчої діяльності, а також розповсюдження в суспільстві творів літератури, науки і мистецтва. У загальній ухвалі параграфа 17 ЦК 1964 р. було вказано, що результати творчої діяльності є "особливою формою самовираження". Словацьке законодавство традиційно розглядало взаємостосунки, що виникають в процесі творчої праці, як особисті взаємостосунки особливого характеру, хоча вони і не є суто особистими по своєму характеру, оскільки припускають наявність або відсутність економічного фактора.

У 1991 р. норми параграфа 17 ЦК 1964 р. були анульовані в процесі широкомасштабного перегляду, обумовленого соціальними і політичними змінами 1989 р. Проте в ЦК 1964-1991 рр. можна знайти положення, що міститься в параграфі 1, згідно якому, правове регулювання взаємостосунків, що