У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


у правовому захисті - явище нормальне, нею засвідчується безпідставність претензій позивача, відсутність у нього суб'єктивного права, яке могло би бути об'єктом захисту, надання переваги інтересам відповідача. Можна навіть зробити висновок, що в окремих випадках, визначених як відмова у захисті права, є більше підстав для висновку про відмову насправді у правовому захисті.

Л. пред'явив позов до Посольства Російської Федерації в Україні про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини водія Посольства. Суд позов задовольнив.

Згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961р., до іноземної держави, її дипломатичних представництв і консульських установ застосовується судовий імунітет. Пред'явлення в суді

13

України позову до іноземної держави можливе лише за її згодою. Оскільки згоди Посольства РФ не було, суд не мав права приймати позов Л. до свого розгляду . Л. мало бути відмовлено у правовому захисті. Його право порушено, він має право на захист, але з дотриманням встановлених застережень.

Якщо згода Посольства РФ не буде-таки одержана, Л. матиме право на захист судом РФ.

1 Вісник Вепховного Супу/ Ук-пяїни 1РРО — Кой —С 1П

14

2. Здійснення права на захист.

Виникнення прав на захист, здійснення правового захисту пов'язане з наявністю певних підстав, які роблять такий захист можливим і необхідним.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа мас право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права є найпоширенішою підставою для виникнення права на захист:

в газеті надрукована неправдива інформація, яка принижує
ділову репутацію особи; договір укладено внаслідок обману; наймач ухиляється від сплати орендної плати; підрядник не вклався у визначений договором строк будівництва;

¦ в результаті аварії було завдано каліцтво пасажирові.
Невизнання права може трактуватися як спосіб його «пасивного»

порушення, тобто це ще не порушення, а, так би мовити, психічна, словесна (паперова) атака.

Після реєстрації шлюбу М. поселилася у квартиру, наймачем якої був Т., її чоловік. Відповідно до закону М. одержала право на проживання у цій квартирі як член сім'ї наймача, проте чоловік постійно заявляв, що може виселити її в будь-який момент.

У цій ситуації М. має право на захист у зв'язку з невизнанням її самостійного права на житло.

Актом оспорення права буде позов про визнання особи такою, що втратила право на житло.

У цій ситуації протидією такій вимозі може бути зустрічний позов про примусове вселення в квартиру.

Особа має право вчиняти відповідні дії з метою припинення дій, метою яких є порушення права. Так, за статтею 443 ЦК, автор має право вимагати

15

заборони видання його твору без його згоди. Тобто, йдеться про припинення дій, які спрямовані на порушення права.

Необхідність захисту права, інтересу або правопорядку виникає, передусім, у зв'язку з протиправною, винною поведінкою.

Разом з тим, право особи -може бути порушено і непротиправною, невинною поведінкою, наприклад, випадковим заподіянням шкоди.

Відповідно до статті 1187 ЦК, особа, яка постраждала від діяльності, що є джерелом підвищеної небезпеки, має право на відшкодування і тоді, коли в діях того, хто здійснював таку діяльність, не було вини.

Право на захист пов'язане з встановленням особи правопорушника. Відсутність інформації про нього у потерпілого, не встановлення правопорушника правоохоронними органами - все це робить здійснення права на захист неможливим або малоймовірним.

Така сумна перспектива є одним із стимулів страхування різноманітних ризиків, що можуть настати у разі, зокрема, заподіяння шкоди невстановленою особою.

Потреба у захисті може виникнути як наслідок дії самого носія права, наприклад, у зв'язку з втратою ним відповідного правовстановлюючого документа.

Захист інтересу можливий також у разі його порушення не протиправною поведінкою. Особа може звернутися до суду із заявою про захист у разі колізії між її інтересами та інтересами інших учасників правовідносин, причому навіть і тоді, коли поведінка кожного з них є правозгідною.

Так, у разі заперечення одного із членів сім'ї щодо обміну квартири, у якій вони проживають, інші члени сім'ї мають право звернутися до суду із заявою про проведення примусового обміну.

Колізія інтересів може бути підставою до подання заяви до суду кимось із співласників чи спадкоємців.

Суб'єктом права на захист може бути кожна особа, яка володіє правом

16

або інтересом, незалежно від віку та стану психічного здоров'я. Але для самостійного здійснення цього права особа має володіти цивільною процесуальною дієздатністю.

Цивільною процесуальною дієздатністю наділені, насамперед, ті особи, які володіють повною цивільною 'дієздатністю. Той, цивільна дієздатність кого обмежена, не обмежується в цивільній процесуальній дієздатності, тому він може бути позивачем, відповідачем в суді без будь-яких застережень. Проте, слід мати на увазі, що відмова такої особи від позову, наприклад, про відшкодування шкоди чи від вимоги про визнання права власності на будинок є водночас відмовою і від права цивільного. Оскільки така відмова не може вважатися дрібним побутовим правочином, вона може бути прийнята судом лише за згодою піклувальника.

Якщо особа дійсно є носієм права чи інтересу, якщо дійсно вони порушені, якщо встановлена особа кривдника і якщо вчасно поданий позов, такий позов - це вимога, а не прохання про захист. Тому «прошу», яким закінчуються, як правило, позовні заяви, не відповідає суті відносин між позивачем та судом. Позивач - особа, яка не просить, а вимагає. Позивач виступає в ролі прохача лише тоді, коли звертається до суду за захистом після спливу позовної давності.

17

3. Захист цивільних прав та інтересів судом.

Особа, право чи інтерес якої постраждали, сама обирає матеріально-правові механізми їх захисту. Так, у


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11