разі прострочення виконання договору, забезпеченого неустойкою, кредитор може вимагати або сплатити неустойки, або відшкодування збитків, або одного і другого. Окрім цього, він одночасно має право вимагати розірвання договору.
Особа сама формулює свої позовні вимоги. За статтею 83 Господарського процесуального кодексу України 1991р., господарський суд, приймаючи рішення, має право вийти за межі позовної вимоги, «якщо це необхідно для захисту прав осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони».
Ця стаття не може не викликати подиву.
За «клопотанням» третьої особи не може бути змінено обсяг позовної вимоги, адже не вона її заявила. Якщо про збільшення позовної вимоги заявив позивач, то таке збільшення не може вважатися виходом суду за межі позовної вимоги.
Правовий захист здійснюється різними способами.
У статті 6 ЦК 1963р., вслід за відповідною нормою Основ цивільного законодавства Союзу РСР та союзних республік, вживалося два поняття: «шляхи» та «способи» захисту з однаковим смисловим навантаженням. Таке термінологічне розмаїття було недоліком законодавчої техніки, крім цього, потреба введення до юридичної лексики терміна «шлях захисту» була сумнівною. Якщо і користуватися ним, то хіба лише у розумінні процесу захисту, який розпочинається зверненням до суду і закінчується виконанням його рішення.
Окремими авторами вживаються терміни «прийоми», «види» захисту. Проте термін «спосіб» захисту, який використаний у статті 16 ЦК України, є найбільш точним.
Спосіб захисту - це концентрований вираз змісту (суті) міри
18
державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату1.
Так, якщо К. вимагає розірвання договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням набувачем своїх обов'язків, а Л. вимагає розірвання договору купівлі-продажу через виявлення недоліків речі, чи М. - виселення наймача, який не сплачує квартирної плати, - усі вони вимагають застосування одного і того ж способу захисту: припинення правовідносин.
Відповідно до статті 6 ЦК 1963р., «шляхами» захисту могло бути:
визнання права;
відновлення становища, яке існувало до порушення права, і
припинення дій, які порушують право;
присудження до виконання обов'язків в натурі;
зміна правовідношення;
припинення правовідношення;
компенсація моральної шкоди;
стягнення з особи, яка порушила право, заподіяних нею збитків;
стягнення неустойки (штрафу, пені) у випадках, передбачених
законом або договором.
Крім них допускалося застосування й інших «засобів» захисту. У статті 16 ЦК України способами захисту названо ще додатково:
визнання правочину недійсним;
інші (крім відшкодування збитків) способи відшкодування
майнової шкоди;
визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу
державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або
органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових
осіб.
Названий у статті 6 ЦК спосіб захисту «відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право»,
1 Ромовская З.В. Защита в советском семейном праве... - С.31.
19
розділено у ст.16 ЦК України на два самостійних, адже «відновлення становища» і «припинення протиправних дій» можуть застосовувати самостійно.
Серед способів захисту, що перелічені у статті 16 ЦК України, відсутнє стягнення неустойки (штрафу, пені). І ось чому.
Неустойка є одним із способів забезпечення виконання зобов'язання, до числа яких входять і завдаток, і застава. Якщо називати способом захисту стягнення неустойки, то слід би включити до їх числа і стягнення суми завдатку в подвійному розмірі, і примусовий продаж заставленого майна та повернення кредиторові виручених сум.
Тому ці способи захисту віднесені до «інших», які можуть бути визначені не лише законом, а й домовленістю сторін. Можливість формулювання в договорі якогось нового, особливого способу захисту є свідченням розширення свободи договору.
У частині 2 статті 20 Господарського кодексу України визначені шляхи (способи) захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. На першому місці серед них - «визнання наявності або відсутно-сті прав».
Насамперед, слід зазначити невиправданий, на мою думку, відхід від усталеного і цілком виваженого терміна «визнання права». Що ж до запровадження такого способу захисту, як «визнання відсутності права», то це, на перший погляд, викликає заперечення. Проте, можливість такого способу захисту не варто відкидати.
Ми звикли вважати, що дружина, яка поселилася, наприклад, у квартиру чоловіка, може згодом пред'явити до нього позов про визнання її права на житло. Але і чоловік, за певних умов, може пред'явити до неї позов про невизнання у неї права на житло.
У статті 16 ЦК способи захисту «прив'язані» до суду. У статті 20 ГК такої прив'язки немає. Це викликано, певно, тим, що до числа способів захисту у статті 20 ГК включено застосування «оперативно-господарських
20
санкцій» (це може зробити сама особа, права якої порушені) та застосування «адміністративно-господарських санкцій», що є компетенцією відповідних органів управління господарською діяльністю.
Способи захисту, за статтею 20 ГК, можуть бути визначені лише законом.
21
4. Захист цивільних прав в інший спосіб.
Вимога про визнання права подається для підтвердження його реального існування.
Приводом для цього може 'бути втрата документа, який засвідчує це право, невизнання його іншими особами або загроза такого невизнання в майбутньому. Так, у разі невизнання чоловіком самостійного права дружини на житло суд за позовом останньої визнає за нею це право, яке фактично існує у неї уже багато років. Та ж дружина може подати до суду заяву про визнання її права спільної сумісної власності на певне майно, яке чоловік вважає своїм.
Як справедливо зауважував професор В. М. Гордон, рішення суду про визнання права нічого нового не встановлює, а лише вносить твердість в існуючі юридичні відносини, підтверджує наявність права з такою силою, щоб подальший судовий спір був неможливим1. Таку точку зору поділяв і професор Є.Г.Пушкар2.
Конструкція