Право є основним, але не єдиним об'єктом визнання. Цивільний процесуальний кодекс передбачає встановлення (точніше було б, -«визнання») фактів, що мають юридичне значення, а Сімейний кодекс - визнання батьківства та материнства.

Оскільки правочином вважається дія, то визнання правочину недійсним означає її незаконність.

Потреба виділення визнання правочину недійсним в окремий спосіб захисту була піддана сумніву: «визнання правочину недійсним є підставою для припинення правовідносин». Проте опонент випустив з поля зору дуже важливе загальнотеоретичне положення, за яким припиняються лише ті

1 Гордон В.М. Иски о признаний. -Ярославль. 1906. -С.26.

2 Пушкар Е.Г. Конституционное право на судебную защиту. - Л., 1982. -С. 131.

3 Ромовська З.В. Визнання як спосіб захисту права авторства (співавторства) // Вісник Львівського
університету. Серія юридична. Вип 2. 1971. -С.85-89.

22

правовідносини, котрі виникли законно. Те, що виникло незаконно, тобто квазіправовідносини, не припиняються, а анулюються.

К. на своїй земельній ділянці спорудив каналізаційну систему, в результаті використання якої вода у колодязі сусіда Л. стала непридатною для споживання.

Інтереси Л. будуть захищені, якщо суд заборонить К. користуватися каналізаційною системою до відповідної її перебудови.

Р. розпочав будівництво споруди господарського призначення на межі своєї земельної ділянки, що загрожувало інтересам Ф.

Останній звернувся до суду з позовом, у якому вимагав заборонити Р. подальше проведення будівництва.

Вимогу про припинення протиправної дії може заявити особа, яка володіє авторським або суміжним правом.

Протиправна поведінка може викликати зміни у майновій та особистій сферах життя особи: поїлкодження автомобіля чи іншої речі, затоплення земельної ділянки внаслідок відведення сусідом стічних вод зі своєї ділянки, приниження ділової репутації через поширення неправдивих відомостей.

У цих ситуаціях особа, що вчинила протиправну поведінку, може бути примушена судом до відновлення того стану, який існував до правопорушення.

Про цей спосіб захисту йде фактично мова у разі задоволення негаторної вимоги: особу, яка збудувала, наприклад, сміттєсховище неподалік сусіднього будинку, суд зобов'язує знести його. За статтею 277 ЦК України, особа, яка поширила про іншого неправдиві ганебні відомості, може бути зобов'язана судом до їх спростування з метою відновлення честі особи, її ділової репутації.

За рішенням суду присуджується до примусового виконання обов'язок, котрий особа не виконала добровільно. Насамперед, мова йде про присудження до виконання обов'язку за договором: обов'язку повернути позику, виплатити страхове відшкодування, оплатити виконану роботу, повер-нути майно, яке було предметом оренди, тощо. За статтею 620 ЦК України, у

23

разі невиконання обов'язку щодо передачі речі, яка визначена індивідуальними ознаками, кредитор має право вимагати витребування цієї речі у боржника і передання її йому.

До виконання може бути присуджений і обов'язок, який виник у особи безпосередньо із закону: повернути власникові загублену ним річ, повернути довірителеві довіреність після скасування доручення, передати у власність держави скарб, що є пам'яткою історії та культури.

Присудження до виконання обов'язку в натурі не завжди є можливим. Обов'язок, який тісно пов'язаний з собою, може бути виконаний лише добровільно. Так, не можна примусити підрядника побудувати певний об'єкт, про що було домовлено у договорі, або письменника - написати твір відповідно до договору літературного замовлення, чи примусити набувача до реального виконання своїх обов'язків за договором довічного утримання.

Зміна правовідношення може відбутися шляхом заміни суб'єкта, зміни предмета зобов'язання, а також змісту прав та обов'язків.

Так, за позовом повнолітнього члена сім'ї наймача квартири у державному житловому фонді суд може зобов'язати наймодавця до укладення з ним окремого договору найму на частину квартири. За вимогою покупця суд може знизити ціну, якщо були виявлені недоліки речі. А за вимогою підрядника суд може змінити термін виконання роботи, якщо це обумовлено обставинами, за які він не відповідає.

Припинення правовідношення як спосіб захисту відбувається, насамперед, у разі розірвання договору. Суд може розірвати договір довічного утримання через те, що набувач не виконує своїх обов'язків за договором, чи розірвати договір підряду, оскільки підрядник не виконує вказівок замовника. Житлові правовідносини припиняться, якщо суд, через тривалу відсутність без поважної причини наймача, визнає його таким, що втратив право на помешкання.

Слово «неустойка» старослов'янського походження. Той, хто не «встояв» перед спокусою порушити чуже право, карався певною грошовою

24

сумою, і ця кара називалася неустойкою. Слово «штраф» німецького походження (зігаґе - покарання у виді грошового стягнення), «пеня» -латинського (роепа - покарання), але обидва мають одне і те ж значення: покарання.

У законодавстві перших років радянської влади поняття «неустойка», «штраф» та «пеня» трактувалися як самостійні види санкцій. В Цивільному кодексі 1963р. вони були об'єднані, і з того часу штраф та пеня почали вважатися різновидністю неустойки.

У статті 549 ЦК України збережено співвідношення цих понять, водночас започатковано новий підхід до правової суті неустойки як окремого поняття: нею може бути не лише грошова сума, а й інше майно. У ній чітко визначені особливості штрафу та пені. Ними можуть бути лише грошові суми. Штраф нараховується одноразово у відсотках від суми невиконаного обов'яз-ку. Пеня ж нараховується у відсотках за кожен день прострочення і має вузьку сферу застосування - невиконання грошових зобов'язань.

Якщо у договорі про надання кредиту вжито термін «пеня», визначено її розмір, але не зазначено, ідо вона стягуватиметься за кожен день прострочення, таке упущення не має принципового значення, оскільки термін «пеня» говорить сам за себе.

У Господарському кодексі України — все інакше. Стаття 230 ГК «Штрафні санкції» узаконила