побутову лексику, якою, щоправда, часто некритично послуговувалися й деякі науковці та окремі судді, що розглядали господарські спори. В результаті вийшло, що «штрафні санкції - це господарські санкції у вигляді грошової суми, які зобов'язаний сплатити учасник господарських відносин».
«Сплата санкцій» - термін юридично невиважений.
«Штрафні санкції», за статтею 230 ГК, можуть виражатися лише у грошовій сумі. Оскільки видами штрафних санкцій названо неустойку, штраф та пеню, це означає, що термін «неустойка» із особливого поняття (різновидами якої, за статтею 549 ЦК, є штраф і пеня) перетворено на окреме.
25
5. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
У правовій літературі поширена думка, за якою збитки є грошовою оцінкою тієї шкоди, яка завдана одній особі неправомірними діями іншої.
За іншою точкою зору, збитки - це самостійне поняття, яке слід відрізняти від «шкоди», яка може бути майновою і немайновою (особистою), причому шкода може бути завдана і ще неіснуючим благам1.
За статтею 203 ЦК 1963р., боржник зобов'язувався відшкодувати збитки, завдані ним у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань. Ці збитки могли проявитися у витратах, зроблених кредитором, у втраті або пошкодженні його майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які він одержав би, якби зобов'язання було виконане боржником.
За статтею 440 ЦК 1963р., підлягала відшкодуванню шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації.
Якщо шкода була заподіяна майну фізичної чи юридичної особи не у зв'язку з невиконанням договору, то в цій ситуації вона також може полягати або у знищенні майна, або у його пошкодженні, або у певних витратах на ремонт, а також у неодержаних доходах, які особа могла б, наприклад, мати від передачі цього майна в оренду.
Як справедливо зазначав професор Г.К.Матвеев, шкода, заподіяна особі громадянина, може полягати у витратах на лікування, посилене харчування, протезування, сторонній догляд. Каліцтво може спричинити втрату працездатності, а це, в свою чергу, викличе зменшення заробітку. Тобто, у цій ситуації можна було б говорити про неодержані доходи, які особа мала би, якщо б не була вчинена проти неї протиправна поведінка заподіювачем шкоди2.
Якщо ця шкода заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, то в цій ситуації вона може також полягати у знищенні цього майна, у його
1 Цивільне право України. Ч.І. За ред. Азімова Ч.И., Приступи С.Н. та Ігнатенка В.М. X., 2000. - С.339. " Матвеев Г.К. Основания гражданско-правовой ответственности. М, 1970. С.49-51.
26
пошкодженні, у певних витратах на ремонт, а також у неодержаних доходах.
Українська мова не розмежовує поняття «збитки» та «шкода». Збитки пояснюються через шкоду, а шкода - через збитки1. Отже, і збитки, і шкода як правові поняття тотожні за змістом.
У повсякденному вжитку термін «шкода» може використовуватися до наслідків різноманітних дій та явищ, які не можна вважати ні протиправними, ні такими, що викликають потребу та можливість правового захисту (шкода від провалу на іспитах, шкода від неможливості народити дитину, шкода від власної необачності).
Різниця між поняттями «збитки» і «шкода» полягає у сфері їх застосування.
Законодавча традиція розмежовує їх залежно від сфери виникнення негативних майнових наслідків. Якщо вони виникли через невиконання договору, то вживається слово «збитки». Якщо ж сталися вони не у зв'язку з договором (ушкодження здоров'я, заподіяння смерті, пошкодження чи знищення майна), то вживається слово «шкода». Але зміст їх - однаковий.
За цивільним законодавством, і збитки, і шкода - це грошовий вираз негативних майнових наслідків, які виникли внаслідок невиконання юридичного обов'язку.
У Цивільному кодексі 1963р. відшкодуванню збитків була присвячена стаття 203, яка містилася у розділі III «Зобов'язальне право».
У Цивільному кодексі України спеціальна стаття, присвячена відшкодуванню збитків, міститься у Книзі першій «Загальні положення». І це було зроблено для підкреслення того, що відшкодування збитків є загальним способом реагування на порушення будь-якого цивільного права.
У частині 1 статті 22 ЦК зазначено: «Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування». У ній не передбачено жодного винятку з цього дуже важливого правила, а це значить, що відшкодування збитків є загальним, універсальним способом
Словник української мови. Т.Ш. К., 1972. - С.437; Т.ХІ. - К., 1980. - С.478.
27
захисту кожного цивільного права, в тому числі особистого, немайнового характеру.
Норма частини І статті 22 ЦК є імперативною, а це означає, що сторони в договорі не можуть домовитися наперед про невідшкодування збитків, завданих однією із них у разі невиконання договірного обов'язку,
Норму частини 1 статті 22 ЦК з повним правом можна назвати революційною, адже нею раз і назавжди припиняється можливість прийняття закону чи постанови Кабінету Міністрів про звільнення боржника від відшкодування збитків. Отже, втратили чинність ті акти, які передбачали існування так званої «виключної» неустойки, стягнення якої виключало можливість відшкодування збитків.
У частині 2 статті 22 ЦК відтворено, з деякими уточненнями, те правило, яке містилося у статті 203 ЦК 1963р.
Реальні збитки (термін запозичено із літератури) можуть проявитися:
у втратах, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням чи
пошкодженням речі. Наприклад, при перевезенні залізницею
було втрачено вантаж на суму 50 тис. гривень. У зв'язку з
наїздом на автомобіль втрата ним після ремонту товарного виду
була оцінена у 2300 гривень;
у витратах, які особа зробила або мусить зробити для віднов-
лення свого порушеного права.
На ремонт квартири, пошкодженої внаслідок проникнення води із сусіднього помешкання, К. витратив 5 тис. гривень. На придбання санаторної путівки С, який став інвалідом