Закон передбачає такі види знаків для товарів і послуг: сло-весні (слова й абревіатури, наприклад Таврія, Славутич, КРАЗ); зображувальні (композиція ліній, плям, фігур, форм на площині); об'ємні (композиції фігур у трьох вимірах, тобто у формі самого виробу або його упаковки - флакони, пляшки тощо); комбіно-вані (сполучення зображувальних, словесних і об'ємних еле-ментів). Знаки можуть бути виконані в будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів. Закон України про товарні знаки не згадує про звукові знаки, але такі знаки є, наприклад музикальні сиг-нали як позивні тієї чи іншої організації радіомовлення. У зако-нодавстві зарубіжних країн про товарні знаки звукові сигнали можуть визнаватися товарними знаками.

Місця походження товарів.

Право на найменування місця походження товару - це новий цивільно-правовий інститут, який в Україні тільки формується.

Донедавна такого інституту ні радянське цивільне законо-давство, ні українське не знали. В Основах цивільного зако-нодавства Союзу РСР і союзних республік від 31 травня 1991 р. про цей інститут ще не згадується. Але вже в Законі Російської Федерації «Про товарні знаки, знаки обслуговування і найменування місця походження товару» від 23 вересня 1992 р. він наявний як сформований цивільно-правовий інститут. Треба сказати, що в країнах із розвинутою ринковою економікою цей інститут відомий уже давно. Він згадується в Паризькій конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р. Конвенція, зокрема, проголошує, що вказівка на походження або найменування місця походження товару відноситься до об'єктів промислової власності і підпадає під дію Паризької конвенції (ст. 1). Стаття 10 Конвенції проголо-шує, що пряме чи публічне використання неправильного за-значення походження виробу або особи виробника, фабри-канта чи комерсанта є правопорушенням, яке тягне відпо-відальність за цивільним законодавством. Якщо при вироб-ленні чи виробництві товару або торгівлі ним буде не-правильно зазначено місце походження чи місцевість, або не-правильно вказано країну, де знаходиться цей пункт, чи країну, де застосовується неправдива вказівка про походжен-ня, то це визнається порушенням прав фізичної чи юридичної особи, які є виробниками чи комерсантами щодо цього товару.

Зміст цих статей Паризької конвенції про охорону про-мислової власності наведено для того, щоб підкреслити ваго-мість зазначення найменування місця походження товару в умовах ринкових відносин ще наприкінці минулого століття. Протягом нинішнього століття значення і роль права на на-йменування місця походження товару не тільки не зменшились, а ще більше зросли. Свідченням цього є розробка і прийняття законодавства про місце походження товару в країнах СНД, де до цього часу його ніколи не було. Не було такого законодавства і в Україні.

Розробка і прийняття зазначеного законодавства - не данина моді ринкових відносин. Це - гостра потреба сього-дення. Справа в тому, що на якісні характеристики, крім технічного рівня, технології, якості матеріалів, впливають також інші чинники, які часто не залежать навіть від технічного рівня виробництва чи будь-яких інших умов вироблення товару. Такими додатковими чинниками, що зу-мовлюють значною мірою якісні та інші характеристики това-ру, можуть бути певні властивості того чи іншого географіч-ного району (приміром, вода, повітря, ґрунти, кліматичні, гідрологічні та інші умови). Так, певні сорти вина можна виро-бити з винограду, що вирощується тільки в певній місцевості; на виробництво пива впливають ряд властивостей саме даного географічного району - вода, ячмінь, хміль тощо. Тканина певного сорту може бути вироблена тільки із вовни овець певної породи, що вирощується в певній місцевості.

Це - природні чинники географічного району, які можуть зумовлювати певні якісні показники виробленого товару, на-приклад, мінеральної води тощо. Але на якісні його харак-теристики можуть впливати також і люди - виробники цього товару. Гуцульські киптарики, мабуть, ніхто краще не зробить, ніж самі гуцули.

Можливий ще й третій напрям впливу на конкурентоспро-можність товару - це поєднання географічного чинника з людським. Уміле використання спеціалістами високого класу, фахівцями переваг, властивостей та інших якостей певного району значно підвищує конкурентоспроможність виробів, ефективність виробництва. Наприклад, із винограду, що має особливі властивості, винороби високого класу виробляють вино, яке користується великим попитом на ринку. Зрозуміло, що некваліфікований спеціаліст навіть із хорошого винограду не зможе зробити добре вино. Таке поєднання природного чинника з людським дає значний ефект, підвищує конку-рентоспроможність товару.

Тож на ринку складається певна оцінка товару, вироблено-го в певному географічному регіоні та ще й у поєднанні із людським чинником. Зростає значення найменування місця походження товару, виникає необхідність його правового регулювання.

В умовах переходу України до ринкових відносин постає потреба впровадження цього інституту і в нашому цивільному законодавстві. Власного досвіду в розробці такого законодавства Україна не має. Але є досвід зарубіжних країн, у тому числі Російської Федерації, який має бути використаний. Тим паче, що в зарубіжній законодавчій практиці виробилися уже певні стереотипи, якими можна скористатися при розробці власного законодавства України. Це має особливе значення саме тепер, коли в Україні провадяться активні кодифікаційні роботи.

При цьому слід мати на увазі особливість права на найме-нування місця походження товару. Вона полягає в тому, що право на найменування місця походження товару не має виключного характеру, тобто не є монопольним. Воно може належати кільком користувачам одночасно. Ця своєрідна особливість накладає певний відбиток на інститут в цілому.

Безумовно, правова охорона місця походження товару може здійснюватися нормами, викладеними в окремому за-коні, чи у відповідному розділі Цивільного кодексу України, чи