У такому акті (далі - закон) має бути дано визначення поняття місця походження товару, його основні правові ознаки. По-перше, найменуванням місця походження товару є назва країни, населеного пункту, місцевості чи будь-якого іншого географічного об'єкта. Це може бути історична назва географічного об'єкта.

Законодавство зарубіжних країн, як правило, містить певні обмеження щодо найменування місця походження товару. Так, не визнаються місцем походження товару позначення, які хоча і містять назву географічного об'єкта, проте, увійшли в загальновживаний обіг як позначення товару певного виду, не пов'язаного з місцем його вироблення.

По-друге, однією із необхідних ознак такого визначення має бути вимога, що найменування місця походження товару використовується для позначення певного роду товарів, які виробляються в даному географічному об'єкті, тобто в кон-кретно означеній місцевості.

По-третє, позначення вказує на особливі властивості това-ру, яких не мають товари такого роду, що виробляються в іншій місцевості, іншому географічному об'єкті.

Ноу-хау - з англійської мови перекладається «знаю як». Це секрети виробництва, які мають промислову і комерційну цінність і не захищені міжнародним і національним патентним законодавством. Наприклад, право на виробництво «Кока-коли» фірма представляє безкоштовно. Але виробляти цей напій можна тільки купуючи концентрат. Спроби розгадати секрет концентрату поки що безуспішні.

Секрети включають: різного роду технічні знання і досвід, що не має правової охорони за рубежем, включаючи методи, способи і навики, необхідні для проведення проектування, розрахунків, будівництва і виготовлення яких-небудь об'єктів або виробів, науково-дослідних, дослідно-конструкторських, пуско-налагоджувальних і т.п.; розробки і використовування технологічних процесів; склади і рецепти матеріалів, речовин, сплавів і т.п.; методи і способи лікування, пошуку і видобутку корисних копалин; знання і досвід адміністративного, економічного, фінансового або іншого порядку. При продажу ноу-хау покупцю не передається виняткове право на винахід.

Види ноу-хау: ноу-хау науково-технічного характеру; ноу-хау управлінського характеру включає ефективні структури і методи управління, прості і надійні структурні зв'язки; чіткий розподіл обов'язків, методи взаємодії кооперуючих підприємств; ноу-хау комерційного характеру включає знання і досвід у області реалізації продукції: дані про кон'юнктуру ринку, про найдосвідченіші і авторитетніші ферми - посередників, збутові фірми: і країнах реалізації продукції, про найдоцільніші форми використовувань грошових коштів, цінних паперів, капіталовкладення і т.д. з урахуванням зміни курсів валют, особливостей національних податкових систем, митних обмежень, відомостей в банківських об'єднаннях, формах кредитування і т.д. Види науково-технічних ноу-хау:

- науково-дослідні (у області НДР);

- конструкторські (у області ДКР);

- розрахункові (у області інженерних розрахунків);

- технологічні і виробничі («секрети» виробництва);

- проектні (у області проектування промислових і цивільних об'єктів);

- будівельні;

- монтажні;

- експлуатаційні.

2. Поняття та сутність суміжних прав.

Починаючи з 1994 р. цивільно-правовому регулюванню підлягають так звані суміжні права. Дані права виникають з відносин, які вже давно існують у творчому жит-ті нашого суспільства. Особливого значення ці відносини набули з розвитком техніки, що зумовило виникнення но-вих можливостей щодо виконання та розповсюдження ав-торських творів, а разом з тим і необхідність їх правового захисту.

Охорона суміжних прав здійснюється відповідно до Зако-ну України «Про авторське право і суміжні права». Суб'єктів авторського прана і суміжних прав об'єднує дух творчої діяль-ності. Правовий аспект взаємовідносин полягає в тому, що ґрунтом для виникнення суміжних прав є твір автора, який може бути певним шляхом розповсюджений. Носіями суміж-них прав є диригент та музиканти, які виконують музичний твір композитора, студія звукозапису, яка вперше здійснила запис компактного диску виконавця, телекомпанія, яка транслює свої програми. Розділ III вищезгаданого закону за-безпечує правову охорону суміжних прав виконавців, вироб-ників фонограм та організацій мовлення.

Отже, можна дати таке визначення суміжних прав. Суміж-ні права - це права виконавців на результати творчої діяльнос-ті, а також права виробників фонограм та організацій мовлення щодо використання творів науки, літератури і мистецтва, які охороняються авторським правом. Об'єктом суміжних прав є:

- будь-які способи виконання творів літератури і мистец-тва, включаючи твори фольклору;

- запис будь-якого виконання або інші звуки на фонограмі;

- сповіщення програм шляхом трансляції в ефір і по про-водах.

Законом передбачені певні критерії для надання охорони суміжних прав, а саме:

1. Права виконавців охороняються відповідно до цього за-кону, якщо:

- виконання вперше відбулося на території України;

- виконання зафіксовано на фонограмі, що охороняється Законом про авторське право;

- виконання не зафіксовано на фонограмі, включено у передачу організації мовлення, що охороняється зазначеним законом.

2. Права виробників фонограм охороняються відповідно до цього закону, якщо:

- виробник є громадянином України або юридичною осо-бою з офіційним місцезнаходженням на території України;

- фонограму вперше опубліковано на території України або опубліковано на території України протягом 30 днів від дня її першої публікації в іншій державі;

- перша фіксація фонограми мала місце в Україні.

3. Права організацій мовлення охороняються цим зако-ном, якщо вони мають офіційне місцезнаходження на тери-торії України і ведуть передачі з передавачів, розташованих на території України.

4. Суміжні прана іноземних юридичних і фізичних осіб охороняються відповідно до міжнародних договорів України.

Суб'єкти суміжних прав. До суб'єктів суміжних прав за законом належать виконавці, виробники програм та організа-ції мовлення.

Виконавцями можуть бути громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства незалежно від віку.

Виконавцем визнається актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, диригент, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує твори літератури або мистецтва, включаючи твори фольклору, а також інші особи, які займа-ються такою самою творчою діяльністю у тому числі викону-ють циркові, естрадні, лялькові номери.

Суб'єктом суміжних прав є виробники фонограми. Це мо-жуть бути фізичні або юридичні особи, які вперше