ПЛАН

стор.
Вступ З

Висновок 25

Список використаних джерел 27

ВСТУП

Питання опіки та піклування відноситься як до сімейного, так і цивільного права, тому що особисті немайнові та майнові відносини громадян з організаціями та між собою регулюються та охороняються як сімейним, так і цивільним законодавством.

Для того, щоб громадянин мав змогу вступити на захист своїх порушених особистих та майнових прав, він повинен володіти цивільною дієздатністю, тобто здатністю своїми діями набувати цивільних прав та приймати на себе обов'язки.

Для того, щоб особа мала здатність здійснювати юридичне значимі дії та нести за неправомірні вчинки відповідальність, вона повинна повністю усвідомлювати свої дії та бути здатною ними керувати. Тому наявність дієздатності у особи залежить від віку та стану її здоров'я.

Здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав та створювати для себе цивільні обов'язки виникає у повному обсязі з досягненням повноліття, тобто по досягненню вісімнадцятирічного віку.

Оскільки законодавство України в окремих випадках дозволяє вступ до шлюбу до досягнення шлюбного віку, то особи в цьому випадку набувають дієздатності в повному обсязі з часу вступу до шлюбу.

Ті громадяни, які в змозі своїми діями набувати цивільні права та нести обов'язки, є дієздатними, отже, вони самі і без сторонньої допомоги в змозі ставати на захист своїх прав та інтересів.

У випадках, коли громадяни з тих чи інших причин (неповноліття, хвороба, похилий вік) не мають можливості самостійно захищати свої права та виконувати обов'язки, над ними встановлюється опіка чи піклування, і тоді їх інтереси відстоюють опікуни чи піклувальники.

Під встановленням опіки чи піклування слід вбачати призначення опікуна чи піклувальника для захисту (охорони) прав та інтересів особи, яка не має можливості повністю або частково самостійно здійснювати ці функції.

Згідно до статті 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх,

неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.

Актуальність теми дослідження полягає в тому, що опіка та піклування — цивільно-правовий інститут, не пов'язаний безпосередньо із сімейними відносинами. Підопічним може бути той, хто не є з опікуном у кровному спорідненні. Опікун та підопічний не зобов'язані проживати спільно. Це ж стосується і піклування.

Саме з цих міркувань загальні положення про опіку та піклування перенесені до Цивільного кодексу України.

У Сімейному кодексі вирішено було залишити лише норми про опіку та піклування над дітьми як правову форму влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування.

Норми Цивільного кодексу України будуть застосовуватися до опіки та піклування щодо дітей відповідно до статті 8 цього Кодексу.

Опікуна та піклувальника іноді називають особами, які заміняють батьків. Таке прирівнювання їх до батьків є некоректним, адже ні батька, ні матір замінити, як правило, неможливо.

Опікун та піклувальник — це особи, які заступають батьків. Таке означення їхнього правового статусу є більш точним.

Опікун чи піклувальник одержує багато з тих прав та обов'язків щодо дитини, якими володіли її батьки, але, звичайно, не в порядку правонаступництва.

Серед обов'язків опікуна та піклувальника на першому місці поставлено обов'язок виховувати дитину. Виховання дитини має бути спрямоване, зокрема, на стримування її від вчинення протиправної поведінки. Якщо заподіяння шкоди дитиною було наслідком неналежного її виховання, то за наявності своєї вини опікун буде зобов'язаний її відшкодувати. За наявності вини у поведінці піклувальника на нього може бути покладено додатковий (субсидіарний) обов'язок відшкодувати шкоду, якщо вона не може бути відшкодована самою дитиною.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження курсової роботи є законодавство України.

Предмет дослідження - підстави, порядок встановлення та припинення опіки та піклування, а також права та обов'язки опікунів та піклувальників.

Метою курсової роботи є дослідження підстав, порядку встановлення та припинення опіки та піклування, прав та обов'язків опікунів і піклувальників.

Охорона дитинства в Україні визнається загальнонаціональним пріоритетом і здійснюється з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток.

Основними законодавчими актами, що забезпечують втілення в життя поставленої мети є: Конституція України, Закон України "Про охорону дитинства", Сімейний кодекс України, Правила опіки та піклування.

1. ЗАВДАННЯ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ

Ст. 55 ЦК передбачає, що опіка і піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав і інтересів малолітніх фізичних осіб, а також повнолітніх осіб, що за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.

Як випливає із порівняння ст. 55 ЦК з ч. 1 ст. 67 і ч. 1 ст. 69 ЦК, ст. 55 ЦК установлює загальні цілі опіки і піклування і разом з тим визначає спеціальні цілі стосовно до двох груп осіб, права й інтереси яких покликаний захищати інститут опіки і піклування, — неповнолітніх і повнолітніх фізичних осіб. Стосовно до неповнолітніх дітей метою опіки і піклування є виховання неповнолітніх, які внаслі-док смерті батьків, позбавлення батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також захист особистих і майнових інтересів цих дітей. Обов'язок опікуна і піклувальника виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток передбачено і ст. 249 СК.

Стосовно повнолітніх фізичних