18

4. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ОПІКУНА ТА ПІКЛУВАЛЬНИКА

Ст. 67 ЦК передбачає права й обов'язки опікуна стосовно підопічного. Опікун зобов'язаний піклуватися про підопічного, створювати йому необхідні побутові умови, забезпечувати догляд і лікування. Опікун малолітнього зобов'язаний піклуватися про його виховання, навчання, розвиток. У ч. 1 ст. 249 СК передбачено, що опікун (піклувальник) зобов'язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечувати одержання дитиною повної загальної середньої освіти.

Обов'язки опікуна піклуватися про підопічного, створювати йому необхідні побутові умови, забезпечувати догляд і лікування слід відрізняти від аналогічних обов'язків усиновлювачів стосовно неповнолітніх усиновлених дітей. Опікуни, на відміну від усиновлювачів, не несуть обов'язків щодо утримання своїх підопічних. На утримання підопічного витрачається одержувана на нього пенсія, аліменти, інші доходи від його майна і т.д.

Опікун малолітнього зобов'язаний піклуватися про його виховання, фізичний, духовний розвиток. Це право й обов'язок опікуна є аналогічним праву й обов'язку батьків щодо виховання дітей, передбаченому ст.ст. 150, 151 СК. Однак права опікунів щодо виховання неповнолітніх носять більш вузький характер у порівнянні з правами батьків щодо виховання дітей. Органи опіки і піклування зобов'язані здійснювати регулярний контроль за здійсненням опікуном його прав і обов'язків щодо виховання підопічного. Опікуни (піклувальники) зобов'язані щорічно, не пізніше 1-го лютого наступного року, подавати в органи опіки і піклування звіт про свою діяльність за минулий рік (п. 4.11 Правил опіки і піклування). Різні і підстави виникнення прав і обов'язків батьків щодо виховання дітей і прав і обов'язків опіку-нів і піклувальників щодо виховання підопічних. Підставою виникнення батьківських прав і обов'язків є походження дітей від цих батьків засвідчене у встановленому законом порядку (ст. 121 СК). Права й обов'язки опікуна і пік-лувальника виникають на підставі рішення суду й адміністративного акта. Опікун малолітнього зобов'язаний піклуватися про виховання, навчання і розвиток дитини. Опікун, як правило, повинен проживати разом з підопічним (п. 4.3 Правил опіки і

піклування).

Праву опікуна і піклувальника щодо виховання підопічних дітей відповідає обов'язок усіх третіх осіб не порушувати це право опікунів і піклувальників, тобто воно носить абсолютний характер. Відповідно до цього опікуни і піклувальники вправі вимагати в судовому порядку повернення їм дітей, що знаходяться в них під опікою і піклуванням, від будь-яких осіб, що незаконно утримують у себе дітей (ч. 2 ст. 67 ЦК, п. 4.1 Правил опіки і піклування). Це право опікунів і попечителів є аналогічним праву батьків на повернення дитини від осіб, що незаконно утримують її, передбаченому ст. 163 СК. Право опікунів і піклувальників вимагати повернення підопічних дітей так само, як і право батьків на повернення дітей не носить безумовного характеру. Суд вирішує ці спори, виходячи з інтересів дітей. Це означає, що суд може відмовити в позові опікуну (піклувальнику), якщо буде вважати, що передача їм дитини не відповідає інтересам дитини. У цьому випадку, очевидно слід вирішувати питання про звільнення опікуна чи піклувальника від обов'язків щодо опіки чи піклування (ч. З ст. 75 ЦК). При вирішенні спорів про повернення опікуну чи піклувальнику підопічної дитини, суд зобов'язаний, як і при рішенні питання про повернення батькам дитини, з'ясувати ряд обставин, передбаче-них у п. 23 і 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 р., тобто суд керується інтересами дитини. Опікун є представником підопічного. Він діє від його імені й у його інтересах. Опіка установлюється над недієздатними і малолітніми фізичними особами, що позбавлені батьківського піклування. Малолітні особи можуть самостійно вчиняти тільки дрібні побутові правочини. Недієздатна особа взагалі не має права вчиняти правочини. Тому від імені й в інтересах малолітньої особи опікун вчиняє правочини, що виходять за межі дрібних побутових правочинів, а від імені особи, визнаної недієздатною, вчиняє будь-які правочини. Опікун не має права вчиняти від імені підопічного правочини, які зазначені в ст. 68 ЦК. Опікун також зобов'язаний вживати заходів для захисту прав і інтересів підопічного.

З метою виключити можливість зловживання з боку опікунів, належним їм правам і забезпечити інтереси підопічного, закон забороняє опікунам укладати

правочини з підопічним. Такі правочини з підопічним не вправі укладати не тільки опікун, а й його чоловік (дружина), батьки, діти, брати і сестри. Опікун, його чоловік (дружина), його батьки, діти, брати і сестри можуть укладати з підопічним договір дарування на користь підопічного і договір про передачу підопічному в безкоштовне користування майна (ч. 1 ст. 68 ЦК).

Опікун не вправі здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від імені підопічного договором поруки (ч. 2 ст. 68 ЦК) П. 31 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 8 червня 1994 р. зі змінами від 31 березня 1997 р. забороняє нотаріусам засвідчувати зазначені правочини.

Піклування установлюється над неповнолітніми фізичними особами, тобто особами у віці від 14 до 18 років, що позбавлені батьківської опіки, і фізичними особами, обмеженими в дієздатності. Неповнолітні особи мають неповну цивільну дієздатність. Особи ж, обмежені в дієздатності, мають менший обсяг цивільної дієздатності в порівнянні з обсягом цивільної дієздатності неповнолітніх осіб. Піклувальник над неповнолітнім зобов'язаний піклуватися про створення йому необхідних побутових умов, про його виховання, забезпечення і розвиток (ч. 1 ст. 69 ЦК). Частина 1 ст. 249 СК передбачає обов'язок опікуна і піклувальника дітей виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання