Зміст.

Вступ.

1. Поняття повного товариства.

2. Засновницький договір простого товариства.

Висновок.

Список використаних джерел.

Вступ.

Перехід до ринкових відносин обумовив появу адекватних цим відносинам організаційно-правових форм господарювання, насамперед, господарських товариств, одним з видів яких є повні товариства. На відміну від інших видів господарських товариств, повні товариства, так само як і командитні, фактично не отримали поширення, що відбулося через невигідність практичного застосування цих видів порівняно з товариствами з обмеженою відповідальністю тощо. Необмежена відповідальність учасників за боргами товариства не врівноважена перевагами господарювання у цій організаційно-правовій формі. У результаті засновники суб'єкта підприємництва дуже рідко обирають організаційно-правову форму повного товариства. Як правило, повні товариства створюються лише тоді, коли цього вимагає законодавство для здійснення певних видів діяльності. За статистичними даними в Україні в 1997 році діяло 1640 повних товариств, у 2000 році - 2006, у 2001 році -1997, у 2002 році - 2013, у 2003 році - 1994, у 2004 - 1991. Станом на 2006 рік в Україні зареєстровано близько 2 тисяч повних товариств (1988). При

цьому кількість товариств з обмеженою відповідальністю перевищує кількість повних товариств у сотні разів. Натомість у країнах з розвиненою ринковою економікою така форма об'єднання осіб успішно використовується в різних сферах виробництва, торгівлі тощо. Для порівняння, у 80-ті роки у Франції нараховувалось близько 17 тис. повних товариств, у Швейцарії - близько 12 тис, у СІЛА — близько 2млн.

Хоча статистика показує, що акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю користуються більшою популярністю, у тому числі у країнах з розвиненою ринковою економікою, однак це не означає,

що організаційно-правова форма повного товариства може бути відкинута, адже вона необхідна для задоволення практичних потреб у здійсненні за

необхідності господарської діяльності на основі переважно договірних умов.

Сьогодні організація і діяльність повних товариств регулюється Законом України „Про господарські товариства", а також Господарським та Цивільним кодексами України, а також іншими нормативно-правовими

актами. Однак, чинне законодавство не забезпечує розвитку організаційно-правової форми повного товариства, адекватного потребам. Крім того, існуючі повні товариства зіштовхуються у своїй діяльності з низкою проблем, які потребують законодавчого врегулювання. Це стосується організації управління повними товариствами, питань прав і відповідальності учасників тощо.

У науковому плані питання правового положення повних товариств розробляли О.М. Вінник, О.Р. Кібенко та ін., однак комплексних досліджень господарсько-правового статусу повного товариства не проводилося. Вищезазначене свідчить про актуальність теми і доцільність проведення дослідження за обраною темою.

Об'єктом дослідження курсової роботи є правовідносини щодо організації і діяльності повних товариств. Предметом дослідження курсової роботи є правове регулювання організації і діяльності повних товариств.

1. Поняття повного товариства.

Домінуюче місце серед суб'єктів господарського права належить такому суб'єктові, як підприємство. Це зумовлено особливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах та послугах. Тому законодавчий інститут підприємства або господарюючого суб'єкта є центральною частиною системи господарського права України, його правовою основою.

Підприємство як соціально-економічний і правовий інститут має

певну сукупність економічних, організаційних і юридичних ознак, за якими кваліфікується як господарюючий суб'єкт і суб'єкт права. За допомогою цих ознак уніфіковано визначається правове становище підприємств усіх форм власності і галузей народного господарства.

Закон встановлює, що підприємство є основною організаційною ланкою народного господарства України. Ця організаційна ознака кваліфікує підприємство як організаційну форму господарської ("бізнесової") організації, тобто організації, в якій власники засобів

виробництва і робочої сили об'єднують свої виробничі ресурси для здійснення господарської діяльності з метою одержання прибутку. Визначення "основна ланка", з одного боку, відмежовує підприємство від інших організаційних форм економічної діяльності (типу домашніх господарств, індивідуальних промислів без створення підприємств, так званих тіньових структур тощо), а з іншого - від суб'єктів господарського права, які не належать до основної ланки: об'єднань підприємств, фінансових і посередницьких інститутів, органів управління економікою. Закон також встановлює, що підприємство - це господарюючий

суб'єкт. Суть визначення "господарюючий суб'єкт" полягає в тому, що

1 Вінник О. Господарські товариства та виробничі кооперативи: правове становище: Монографія. -.: Знання. 1998, ст. 26

підприємство є товаровиробником, трудовим колективом, який на професійній основі (промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Як господарюючий суб'єкт підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність. Термін "господарюючий" означає, що підприємства належать до комерційних, спрямованих на прибуток, організацій (на відміну від неприбуткових організацій - релігійних, об'єднань громадян тощо).

Підприємство є самостійним, господарюючим суб'єктом. Самостійність у прийнятті господарських рішень є однією з основних і необхідних умов діяльності підприємства як товаровиробника. Юридичний аспект такого визначення полягає в тому, що підприємство при здійсненні своєї господарської діяльності "має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України".

Нарешті, підприємство - це статутний господарюючий суб'єкт.

Статут підприємства як локальний акт господарського законодавства нормативне визначає цілі і предмет діяльності окремого підприємства, відхилятися від яких без зміни статуту підприємству заборонено. Статут також визначає межі спеціальної правоздатності підприємства як юридичної особи1.

Законодавство України про підприємства оперує такими поняттями, як організаційні форми, види і категорії підприємств. Кожне з них вживається для класифікації підприємств за певними ознаками.

Приватне підприємство - це організаційно-правова форма

підприємства, заснованого на власності фізичної особи.

Визначення приватне, крім форми власності, виражає головну особливість правового становища підприємств цієї організаційної форми. Згідно із законодавством