- викуп нерухомого майна з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;

- звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;

- реквізиції;

- конфіскації;

- припинення юридичної особи чи смерть власника.

Право власності може бути припинене в інших випадках, вста-новлених законом.

Оскільки виникнення права власності на річ в однієї особи водно-час припиняє право власності на ту саму річ в іншої особи, підстави виникнення права власності розглядаються і як підстави припинен-ня права власності.

Стаття 347 ЦК України зазначає, що особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

У разі відмови від права власності на майно, права на яке не під-лягають державній реєстрації, право власності на нього припиня-ється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову.

У разі відмови від права власності на майно, права на яке підля-гають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до дер-жавного реєстру.

Якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, що був прийнятий ра-ніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом.

У разі, якщо майно не відчужене власником у встановлені зако-ном строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового прода-жу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов'язаних з відчуженням майна.

Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.

Якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, на набуття якого за законом, що був прийнятий пізніше, потрібен особливий дозвіл, а в його видачі цій особі було відмовлено, це майно підлягає відчуженню у порядку, встановленому частиною першою ст. 348 ЦК України.

Право власності на майно припиняється у разі його знищення.

У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєс-трації, право власності на це майно припиняється з моменту внесен-ня за заявою власника змін до державного реєстру.

Викуп земельної ділянки з метою суспільної необхідності здійс-нюється за згодою власника або за рішенням суду в порядку, вста-новленому законом. Рішення про викуп земельної ділянки з метою суспільної необхідності приймається у межах своєї компетенції органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування (ст. 350 ЦК України).

Власник земельної ділянки має бути повідомлений письмово про необхідність її викупу не пізніше ніж за рік до вчинення позову про її викуп.

Плата за земельну ділянку, що викуповується (викупна ціна), строки та інші умови викупу визначаються за домовленістю з влас-ником ділянки, а в разі спору — судом (ст. 350 ЦК України).

До викупної ціни включаються ринкова вартість земельної ділянки і нерухомого майна, що на ній розміщене, та збитки, за-вдані власникові у зв'язку з викупом земельної ділянки (у тому числі упущена вигода), у повному обсязі.

За домовленістю із власником земельної ділянки, яка підлягає викупу, йому може бути надана органом, який вчинив позов про ви-куп земельної ділянки, інша земельна ділянка, вартість якої врахо-вується при визначенні викупної ціни.

Припинення права власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, насадження у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій вони розміщені, здійснюється за рішенням суду шляхом вику-пу зазначеного нерухомого майна й обов'язкового попереднього від-шкодування збитків у повному обсязі.

Позов про припинення права власності на житловий будинок, ін-ші будівлі, споруди, насадження у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій вони розміщені, може бути поданий органами, за-значеними у частині 2 ст. 350 ЦК України.

Вимога про викуп зазначеного майна підлягає задоволенню, як-що позивач доведе, що використання земельної ділянки, викупле-ної з метою суспільної необхідності, є неможливим без припинення права власності на це майно.

Суд може постановити рішення про знесення житлового будинку, інших будівель, споруд, насаджень, які розміщені на земельній ділян-ці, що підлягає викупу, або про перенесення їх, за бажанням власни-ка, на іншу земельну ділянку та їх відбудову, якщо це можливо.

У разі знесення або перенесення цих об'єктів на іншу земельну ділянку особа має право на попереднє відшкодування збитків, у то-му числі витрат на поліпшення якості земельної ділянки, та упуще-ної вигоди.

Особа, право власності якої припинилося, має право вимагати надання їй іншої, рівноцінної за якістю, земельної ділянки у межах даного населеного пункту.

Знесення житлового будинку не допускається до забезпечення особи, яка проживала у ньому як власник, та членів її сім'ї, а також особи, яка проживала у ньому як наймач, та членів її сім'ї помеш-канням у розмірі та у порядку, встановлених законом.

Якщо власник земельної ділянки, що підлягає викупу у зв'язку з суспільною необхідністю, є власником житлового будинку, інших будівель, споруд чи насаджень, що розміщені на ній, вимога про припинення права власності на ці об'єкти розглядається разом з ви-могою про викуп земельної ділянки.

Якщо власник земельної ділянки, що підлягає викупу у зв'язку з суспільною необхідністю, не є власником житлового будинку, ін-ших будівель, споруд та насаджень, що розміщені на ній, власник цих об'єктів залучається до участі у справі.

До винесення рішення про викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю власник має право розпорядитися житло-вим