Зрозуміло, що будь-яке майно потребує утримання та зберігання. Тому кожен співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управ-ління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним май-ном (ст. 360 ЦК України). Співвласники можуть домовитися про розподілення обов'язків щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності.

Кожен співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Проте, законодавець встановлює певні гарантії захисту прав співвласників, які можуть бути самі заінтересовані у придбанні цієї частки або не зацікавлені у відчуженні частки у спільній власності стороннім особам, які не-відомо як будуть виконувати обов'язки щодо утримання спільного майна, користування ним тощо. Відповідно до ст. 362 ЦК України співвласникам надається переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності. Також встановлюються і правові на-слідки недодержання умов здійснення цього права. Так, у разі про-дажу частки у праві спільної часткової власності, співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголо-шеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку прода-жу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Продавець має право продати свою частку іншій особі в тому разі, якщо співвласники відмовилися від здійснення переважного права або не здійснили цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, щодо рухомою майна — протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення. В тому разі, якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності вияви-ли декілька співвласників, то продавцю надається право вибору по-купця.

Гарантією захисту переважного права купівлі співвласників є також і те, що у разі порушення цього права, співвласник має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обо-в'язків покупця. Під порушенням співвласником, який відчужує свою частку у праві спільної часткової власності переважного права купівлі, розуміється продаж цим співвласником своєї частки без повідом-лення інших співвласників про продаж свої частки, продаж своєї частки на пільгових умовах іншим особам, зокрема, за ціною, ниж-чою за ту, яка була запропонована співвласникам тощо. До вимог, коли порушено переважне право купівлі співвласників, встановлюєть-ся позовна давність в один рік. Зауважимо, що одночасно з пред'яв-ленням позову, позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець (ч. 4 ст. 362 ЦК України). У разі невиконання цієї вимоги, суд може відмовити у позові. Це передбачено також і п. 12 ("г") постанови Пленуму Верховною Суду України № 15 від 22 грудня 1995 р. "Про судову практику по справах по позовах про захист прана приватної власності" та п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" від 4 жовтня 1991 р. У разі задоволення позову, який пред'явив співвласник, що має переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності, права та обов'язки покупця переходять до позивача.

Слід наголосити, що переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності не застосовується при відчуженні частки у праві спільної часткової власності шляхом укладення договорів міни, дарування, довічного утримання.

Зауважимо, що передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.

Кожен співвласник має право на виділ у натурі частки і із майна, що є у спільній частковій власності. В тому разі, якщо виділ у натурі є неможливим або річ не можна поділити без втрати її цільового при-значення (тобто ця річ є неподільною), такий співвласник має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріаль-ної компенсації вартості його частки. Звернемо увагу на те, що ком-пенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

В такому разі, якщо виділяється частка у натурі з нерухомого майна, законодавець передбачає укладення договору між співвлас-никами про виділення частки у натурі у письмовій формі та нотарі-ально посвідченого.

Якщо співвласники не дійшли згоди щодо володіння, користу-вання або розпорядження спільним майном, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за таких підстав:

- частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

- річ є неподільною;

- спільне володіння і користування майном є неможливим;

- таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Зауважимо, що рішення про припинення права особи на частку у спільному майні може бути постановлено судом за умови поперед-нього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний раху-нок суду.

Співвласники за домовленістю можуть поділити майно в натурі, що є у спільній частковій власності, між собою. Поділ спільного майна між співвласниками є підставою для припинення права спільної часткової власності.

Спільна сумісна власність, на відміну від спільної часткової влас-ності не передбачає визначення часток кожного із