Усі цивільні правовідносини пов'язані з правообладанням. Так, наприклад, зміст цивільної правоздатності юридичних осіб розкривається через їх правові можливості після набуття певних прав. Цивільні правовідносини мають особливості можливої реалізації залежно від їх видів. Це -— майнові і немайнові цивільні правовідносини, абсолютні і відносні, односторонні і

взаємні, регулятивні і правоохоронні. У взаємному правовідношенні кожна зі сторін виступає як управомочена і одночасно зобов'язана, особа. Взаємні правовідносини відображають двосторонній характер розподілу прав і обов'язків, їх еквівалентно-оплатний характер.

Регулятивні правовідносини забезпечують суб'єктам цивільного права набуття прав, правоохоронні — допомагають нормальному функціонуванню регулятивних правовідносин.

Від характеру суб'єктивного права залежить характер виконання суб'єктивного обов'язку. Він може бути для обов'язків активного характеру добровільним або примусовим.

Свої можливості має розподіл виконання суб'єктивних обов'язків при солідарній та субсидіарній відповідальності.

Загальні вимоги щодо здійснення особами суб'єктивних прав і обов'язків зосереджені в кількох правових принципах, яких дотримуються особи, здійснюючи права та обов'язки цивільного правовідношення.

Управомочеиа особа має дотримуватися встановленого законом, договором, діловим звичаєм здійснення суб'єктивних цивільних прав і виконання цивільних обов'язків.

Це — принцип законності. При цьому передбачається обов'язкове дотримання правил ділової етики і моральних принципів суспільства.

Одним із проявів принципу законності при здійсненні цивільних прав і виконанні цивільних обов'язків є принцип недопустимості недобросовісної конкуренції. Прояви такої конкуренції можуть бути різнобічними — брехливі повідомлення щодо якості товарів, спрямовані на усунення конкурента, неправомірне одержання інформації, яка містить комерційну таємницю, тощо.

Інший принцип — це принцип солідарності і ділового співробітництва при здійсненні прав та обов'язків. Це —-. корінний принцип існування цивільних правовідносин, який полягає в тому, що суб'єкти цивільних правовідносин не повинні порушувати права і охоронювані законом інтереси інших, осіб, а також допомагати один одному у виконанні покладених на них обов'язків.

Нарешті, принцип використання цивільних прав і обов'язків відповідно до їх соціального призначення.

Як очевидно випливає із поняття цивільних правовідносин, у їх центрі стоять суб'єктивні права та суб'єктивні обов'язки. Суб'єктивне цивільне право як вид і міра можливої (дозволеної) поведінки уповноваженої особи є «чи не найвизначнішим досягненням правової свідомості людства, адже саме завдяки здійсненню своїх суб'єктивних цивільних прав особа може задовольнити будь-які свої потреби, починаючи від буденних фізіологічних і закінчуючи найвищими духовними»'.

Власні суб'єктивні права особа може реалізовувати шляхом вчинення певних дій, які розуміються як «прояв волі», але при цьому слід мати на увазі, що далеко не кожна дія має значення для права. Якщо ж говорити саме про

1 Цивільне паво України: Підручник: У 2-х кн. Кн. 1; За ред. О.В.Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. -С.78.

юридичні дії, то за однією із багатьох існуючих класифікацій Мейер Д.І. розподіляє усі дії в області права на законні та незаконні. При цьому під законними він розуміє «не дії, що ґрунтуються на відомих статтях Зводу законів, але дії, на які особа має право. Дією незаконною' є та, якою порушуються будь-яке право, - іншими словами, діями законними особа здійснює своє право, незаконними — порушує право іншої особи» .

Ця межа між законними та незаконним діями є набагато тоншою, аніж може здатися на перший погляд, оскільки іноді дія, яка не виходить за рамки закону, може порушувати право як таке або право іншої особи (наприклад, вчинення шикани).

Безумовно, що основну межу між «законною» та «незаконною» дією проводить закон, але закон дає чи може дати лише форму права, конкретне ж його здійснення може бути надзвичайно різноманітним, тому немає можливості при самому описі права та його наслідків передбачити та викласти усі викривлення при практичному його застосуванні.

Дана проблема хвилювала юристів, починаючи із часів Римської імперії, але до цього часу не було дано однозначної відповіді на питання, де закінчується суб'єктивне право однієї особи, і починається право іншої? Основною формулою для римських юристів була «хто застосовує своє право, не обмежує нічиїх прав» (№тіпет Іаесііі ^ш вйо іиге иіійіг), у зв'язку і з чим Е. Годеме вказував на ге, що «ідея безвідповідальності при здійсненні права була сприйнята римськими юристами у найбільш крайніх її проявах: здійснене у силу права не може дати місця позову про відшкодування шкоди» . Але, не дивлячись на .це, саме римляни першими встановили, що «зловживання непростиме». Таким чином, вони вказали на необхідність деякого обмеження свободи правокористування.

Принцип абсолютності та непорушності суб'єктивних прав (за винятком деяких окремих обмежень), що був закріплений у римському праві, проіснував аж до XVIII століття.

Одним із перших, хто поставив під сумнів концепцію абсолютності суб'єктивного права, вважається О. Конт, який у принципі заперечував суб'єктивні права, визнаючи при цьому лише суб'єктивні обов'язки. Він вважав, що «категорія права повинна зникнути із філософії... Позитивізм визнає лише обов'язки... Будь-яке суб'єктивне право індивіда абсурдне та аморальне... Оскільки божественне право не існує, саме поняття права повинно відійти у минуле як явище не більше ніж відносне навіть для примітивного суспільного устрою та абсолютно несумісне із правилами досконалого суспільства, яке визнає лише обов'язки, обумовлені соціальними функціями...» .

Пізніше його погляди були розвинуті, але загалом більшість науковців не підтримали О. Конта.

1 Мейер Д.И. Русское гражданское право (в 2-х ч.). М.: Статут (Классика российской цивилистики), 2003. -
С.177.

2 Годзме Е. Общая теория обязательств // Пер. с фр. Новицкого И.Б. М.: 1948. - С.327

3 Покровський И.А. Основньїе проблеми гражданского права. М: Статут (Классика российской цивилистики),
2003. -С. 111-112.

Щоб проаналізувати межі