Якщо ухвала має силу виконавчого документа і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень, така ухвала оформлюється з урахуванням вимог, встановлених Законом України „Про виконавче провадження" (ст. 210 нового ЦПК України).

Завдання

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних та трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Питання щодо виселення громадян із займаного ними жилого приміщення з зазначених в умові жилого приміщення з зазначених в умові задачі підстав відносяться саме до житлових відносин.

Чинне житлове законодавство (ст. 116 ЖК України) передбачає, що у разі якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи одному будинку, а заходів запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб проводиться без надання іншого жилого приміщення.

Як бачимо при зазначених вище умовах (систематичності таких дій і прийняття відповідних заходів адміністративного чи громадського впливу) можливе звернення наймодавця до суду про виселення зазначеної особи (наймача) з займаного ним приміщення без надання іншого житла.

Але вказане може застосовуватись до житла, яке належить до державного житлового фонду і наймодавцем є держава в особі органу місцевого самоврядування, а наймачем – фізична особа, тобто громадянин.

В даному випадку позивачем до суду буде відповідний відділ чи управління міської ради чи райдержадміністрації, але ніяк не начальник міліції, бо зазначене не входить до його компетенції.

З умов задачі видно, що наймодавцем є Петров, який є власником приватного будинку. В даному випадку норми ст. 116 ЖК України не можуть бути застосовані. За таких обставин необхідно застосовувати норми ст. 825 ЦК України.

Так, згідно ч.2 ст. 825 ЦК України договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає.

За рішенням суду наймачеві може бути наданий строк не більше одного року для відновлення житла.

Якщо протягом строку, визначеного судом, наймач не усуне допущених порушень, суд за повторним позовом наймодавця постановляє рішення про розірвання договору найму житла. На прохання наймача суд може відстрочити виконання рішення не більше ніж на один рік.

Отже в даному випадку також правом звернення до суду наділені власник житла (наймодавець), а ніяк не начальник райвідділу міліції.

Що ж стосується прикладу, коли постало питання про виселення сина з житла батька, то в даному випадку застосовуюся норми Закону України „Про власність”. За таких обставин власником житла буде батько, він же має право на звернення до суду з позовом про виселення.

Прокурор може звернутись з позовом до суду про виселення Алексєєва в інтересах Петрова за умови, що з таким позовом не може самостійно звернутися Петров.

Дана задача готувалася відповідно до старого цивільного законодавства, тому відповісти на питання чи може суддя прийняти цю позовну заяву до провадження суду відповісти неможливо, бо згідно ст. 118 нового ЦК України, який вступив в дію з 1.09.2005 року позов пред’являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформляється і передається судді в порядку черговості. Таким чином практично начальник міліції може подати таку заяву до суду. І вже потім, коли така заява потрапить до судді, останній встановивши, що вона подана від імені позивача особою, яка не має повноважень на ведення справи (п. 3 ч. 2 ст. 121 ЦПК України) залишити позовну заяву без руху і повернути її.

В даному випадку суд керується принципом „Право на судовий захист”, який передбачено ст. 3 ЦПК України „Право на звернення до суду за захистом.”

Використана література:

Цивільний кодекс України;

Житловий кодекс України;

Цивільно-процесуальний кодекс України;

С.І.Чорнооченко Цивільний процес, „Центр навчальної літератури”, -К:, 2005;

Головатенко П.Л. Гражданский процес Украины, „Одессей”, -Х:, 2003;

Стефан М.Й. Цивільний процес України, „Ін Юре”, -К:, 1997.