Злочинні дії розкрадачів поділяються на: підготовчі; дії, спрямовані на створення надлишків необлікованоі продукції і грошових коштів; дії по реалізації цієї продукції; дії по прихованню наслідків зазначених злочинних дій.

Підготовчі дії складаються з таких етапів;

І) вивчення об'єктів, що мають матеріальну цінність;

2) опрацювання спеціальної літератури і первісних бухгалтерських документів, які згодом стануть засобами вчинення злочину,

3) підшукання знарядь І засобів вчинення розкрадання, підготовка їх до застосування;

4) добір і вивчення особистих якостей членів злочинних груп та розподіл ролей між ними;

5) підшукання каналів збуту викраденої продукції;

6) складання планів наступних злочинних дій тощо.

Крім того. підготовчий період охоплює також створення розкрадачами необхідних умов для здійснення злочинних задумів. Ці умови складаються з факторів об'єктивної і суб'єктивної обстановки вчинення розкрадань, відображаються у спосіб дії розкрадачів і залишають свої сліди в матеріальній обстановці. Разом з тим, вони є носіями пошуково-доказової формації, яка сприяє визначенню тактики проведення слідчих дій, висуненню слідчих версій про способи розкрадань і осіб, які їх вчинили.

За характером злочинних дій способи створення надлишків сільгосппродукції і грошових коштів у системі споживчої кооперації при закупівлі цієї продукції поділяються на три групи:

1) створення необлікованих надлишків закупленої продукції шляхом перекручення фактичних даних про її кількість; 2) створення таких надлишків шляхом перекручення даних про якість закуповуваної продукції; 3) використання механізму ціноутворення для створення надлишків грошових коштів.

Я вважаю, що найбільш поширені способи, віднесені до першої групи. Вони полягають у штучному заниженні фактичних даних про кількість закуповуваної заготівниками сільгосппродукції. Це відбувається шляхом:

1) умисного заниження фактичної ваги продукції.

2) умисного завищення ваги тари, в якій продукція здається, або транспортних засобів, на яких вона доставляється для реалізації;

3) недопоставки продукції споживачам.

Вивчення значної кількості справ даної категорії показало, що при закупівлі сільськогосподарської продукції заготівник найчастіше створює резерв для розкрадання у вигляді необлікованих надлишків продукції шляхом перекручення її якісних показників. При цьому він застосовує такі способи:

умисне заниження сортності закуповуваної продукції;

умисне завищення знижки на цю продукцію;

необгрунтоване застосування норм природних втрат щодо закупленої продукції;

4) безпідставне списання продукції на псування.

Дослідження слідчих та судових матеріалів у кримінальних справах даної категорії свідчить про те, що не менш поширеним є створення надлишків грошових коштів, що знаходяться у підзвітах заготівників. З цією метою розкрадачі використовують застосовуваний у ході закупівлі продукції механізм ціноутворення, а саме:

1) умисно завищують вартість закуповуваної продукції; 2) провадять безтоварне оформлення приймальних квитанцій на продукцію за завищеними цінами у більш ранні періоди її закупівлі з наступним покриттям, коли продукція закуповується вже за більш низькою ціною.

Проведене теоретичне дослідження та аналіз практики дозволяє дати таке визначення поняття способу вчинення розкрадання: це зумовлена об'єктивними та суб'єктивними факторами система послідовних, цілеспрямованих протиправних дій розкрадача, спрямованих на безоплатне вилучення і звернення матеріальних цінностей власника на свою користь або на користь інших учасників злочину чи Інших осіб.

Усувати недоліки на стадії призначення судово-бухгалтерської експертизи. Судово-бухгалтерська експертиза є ефективним засобом боротьби з розкраданнями, іншими зловживаннями в сфері економіки, оскільки її наслідки, як й результати інших судових експертиз, можуть відігравати роль доказу у справі. Висока якість цієї слідчої дії забезпечується комплексом різноманітних факторів.

Одним з найважливіших серед них є стадія призначення вказаної експертизи, зокрема її процесуальний та методичний аспекти. Суд, прокурор, слідчий після всебічного аналізу зібраних матеріалів (акта ревізії, показань та ін.) не призначають проведення судово-бухгалтерської експертизи в разі достатності доказової інформації про фактичні обставини вчинення злочину, іншого правопорушення. Лише при неможливості вирішити питання, що виникли у справі, без використання знань в галузі бухгалтерського обліку, аналізу господарської діяльності підприємства, організації згадана експертиза буде застосована відповідно до норм Закону України "Про судову експертизу", КПК, ЦПК України. При цьому враховується вироблений практикою комплекс мотивів, наявність яких (поодинці або у поєднанні) потребує призначення експертизи. Маються на увазі випадки, коли висновки документальної ревізії суперечать матеріалам ' справи і без експертизи цю невідповідність неможливо усунути або коли не узгоджуються висновки двох ревізій - первинної і повторної. Важливе значення мають також обгрунтоване клопотання обвинуваченого про призначення судово-бухгалтерської експертизи, факти застосування ревізором, аудитором сумнівних методів при встановленні розмірів заподіяної матеріальної шкоди, а також випадки, коли необхідність призначення судово-бухгалтерської експертизи випливає з того, що у справі були проведені інші судові експертизи (технологічна, технічна, товарознавча) і з'ясувалося, що потрібна завершальна, судово-бухгалтерська експертиза.

Немотивоване призначення експертизи, що нерідко зустрічається, призводить до повторення вже виконаної роботи, інших негативних наслідків.

До призначення експертизи важливо зібрати всі необхідні матеріали, провести пов'язані з цим слідчі дії, зокрема допитати відповідальних осіб щодо допущених порушень під час проведення фінансово-господарських операцій тощо, а також безпомилково визначити предмет, основні завдання даної експертизи у конкретній справі, оскільки у цій частині нерідко також допускаються помилки.

Має місце практика, коли призначається судово-бухгалтерська експертиза, хоч насправді слідству необхідно було з'ясувати питання достовірності показників фінансово-господарської діяльності підприємства, правильності методики планування, визначення ринкового попиту на продукцію тощо, для чого більш доцільним було б призначення судово-економічної експертизи. Іноді судово-бухгалтерська експертиза призначається з метою вивчення питань обгрунтованості, порядку кредитування (особливо пільгового), переконливості, реальності схеми прибутків підприємства, яке кредитується, та можливості своєчасного повернення ним кредитів тощо, що є предметом судової фінансово-кредитної експертизи.

Окремі судові експерти-бухгалтери, зіткнувшись в ході