Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання за умови використання ними найманої праці та наявності права юридичної особи. Специфіка відносин із застосуванням найманої праці в тому, що така праця може застосовуватись на базі будь-якої форми власності: на державних, орендних, колективних підприємствах, у кооперативних організаціях, акціонерних товариствах, фермерських господарствах, на колективних сільськогосподарських підприємствах, у домашньому споживчому господарстві тощо.

Колективний договір укладається також на підприємствах, які здійснюють науково-дослідну діяльність або займаються комерцією з метою одержання прибутку.

Якщо є необхідність, колективний договір може укладатися у структурних підрозділах підприємств, установ, організацій. Під такими підрозділами слід розуміти цехи, відділи, лабораторії, сектори тощо.

Основне, що повинно враховуватись при вирішенні цього питання, - це фінансові, економічні, організаційні і матеріальні можливості цих підрозділів для встановлення працівникам додаткових соціальних пільг з урахуванням специфіки роботи конкретного підрозділу у межах його компетенції.

Колективний договір підрозділу може заміняти колективний договір підприємства. Але колективний договір підрозділу може вирішувати тільки окремі питання соціально-економічних і трудових відносин підрозділу. У такому випадку колективний договір структурного підрозділу є додатком до загального колективного договору підприємства, дія якого поширюється і на структурний підрозділ.

Розроблений сторонами проект колективний договір виноситься на загальні збори або конференцію трудового колективу. Загальні збори трудового колективу вважаються правомочними, якщо в них бере участь не менше половини працюючих на даному підприємстві, в установі, організації.

Конференція представників трудового колективу правомочна при участі в ній не менше 2/3 представників трудового колективу, обраних делегатами на конференцію. Якщо загальні збори чи конференція трудового колективу схвалює проект колективного договору, він підписується уповноваженими представниками сторін не пізніше як через 5 днів з моменту його схвалення, якщо інше не встановлено зборами чи конференцією трудового колективу.

Підписаний сторонами колективний договір підлягає оповіщеній реєстрації у місцевих органах державної виконавчої влади відповідно до Положення про порядок оповіщення реєстрації галузевих і регіональних угод, колективних договорів, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 року за № 225. Реєстрація проводиться в двотижневий строк з дня одержання колективного договору. Не пізніше наступного дня після реєстрації два примірники колективного договору повертаються сторонам, що його підписали і подали на реєстрацію. Копія договору зберігається реєструючим органом.

Місцеві органи виконавчої влади, що реєструють колективний договір, не можуть вимагати від сторін цього договору внесення до нього змін або відмовити в його реєстрації за винятком єдиного випадку, коли подані на реєстрацію примірники і копія колективного договору не є ідентичними.

Колективний договір вступає в силу з дня його підписання представниками сторін або з моменту, що встановлений в самому договорі, незалежно від терміну його реєстрації.

Законодавство про працю не встановлює єдиних вимог щодо структури колективного договору. Сторони самостійно визначають його структуру, розділи, що слід включити в договір, які додатки приєднати. В той же час законодавством досить детально визначається зміст колективного договору.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про колективні договори і угоди" та ст. 13 Кодексу законів про працю України зміст колективного договору визначається сторонами у межах їх компетенції.

У колективних договорах встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин.

Зокрема, ці зобов'язання відносяться до змін в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форм, систем розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, якщо це передбачено статутом; режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов та охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих. Колективним договором можуть передбачатись й інші, додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Усі ці зобов'язання розподіляються на нормативні та зобов'язальні. До нормативних відносяться ті, що вже вміщуються у чинному законодавстві про працю. Але законодавством встановлюється мінімальний рівень соціальних умов, нижче яких сторони при укладанні колективного договору визначатись не вправі.

Нормативні положення колективного договору - найбільш важлива частина його змісту. Ці положення - це сукупність локальних норм з основних питань праці, її оплати, умов праці й побуту та інші норми.

До зобов'язальних умов відносять такі питання , які не урегульовуються чинним законодавством, а закріплюються у змісті колективного договору як конкретні зобов'язання, що беруть на себе власник, уповноважений ним орган, трудовий колектив, профспілковий комітет чи інший орган, уповноважений трудовим колективом на представництво його інтересів.

Зобов'язальні умови на відміну від нормативних не носять загального характеру, виражаються у здійсненні конкретних одноразових дій, якими вичерпуються.

Усі передбачені колективним договором норми і зобов'язання діють лише на конкретному підприємстві, в установі, організації. Вони стосуються лише тих суб'єктів, що становлять у своїй сукупності трудовий колектив.

При цьому, встановлені колективним договором норми і зобов'язання мають тимчасовий характер, оскільки за своєю природою колективний договір є строковою угодою.

Положення колективного договору поширюється на всіх працівників підприємства, установи, організації, незалежно від того, чи є вони членами профспілки. Але водночас вони є й обов'язковими як для всіх працюючих, так і для власників чи уповноваженого ним органу. Власник і уповноважений ним орган повинні дотримуватись своїх зобов'язань відносно всіх працівників. Працівники в свою чергу повинні дотримуватись виконання зобов'язань, взятих від їхнього