План
Вступ.
1. Організація роботи по пред'явленню претензій.
2. Розробка юридичною службою наказів, інструкцій по претензійній роботі, типових видів претензій.
3. Забезпечення встановлених строків пред'явлення та розгляду претензій.
Висновки.
Список використаної літератури.
Вступ.
Однією з необхідних умов успішного функціонування всіх елементів створюваного в Україні ринкового механізму є законність і дисципліна в діяльності суб'єктів господарювання. Відбувається докорінне реформування всіх економічних інститутів і відповідно до цього йде трансформація правосвідомості керівників підприємств різних форм власності, усіх підприємців. Адже багато з них ще не повністю звільнилися від старих звичок, не навчилися дотримуватися господарської дисципліни. Нерідко зустрічаються підприємці, які використовують найменшу можливість для зволікання з розрахунками, а якщо вдасться, то й взагалі не розраховуються з партнером, затримують постачання продукції тощо.
Наслідком як умисної, так і вимушеної несплати боргів суб'єктами підприємництва є господарські зіткнення, конфлікти і суперечності між цими суб'єктами стосовно їхніх прав і обов'язків. Такі суперечності в господарських відносинах називаються господарськими спорами.
Правовим механізмом, який сьогодні дозволяє певною мірою налаштовувати суб'єктів господарської діяльності на своєчасне й належне виконання договірних зобов'язань, є передбачена ГПК України можливість досудового врегулювання окремих категорій господарських спорів. Сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених законодавством України, а також за домовленістю між собою, якщо це обумовлено договором.
Метою досудового врегулювання господарських спорів є усунення або запобігання негативному впливу на господарську діяльність із боку контрагентів. Добровільне задоволення претензійних вимог забезпечує найбільш швидке відновлення порушених прав кредитора. І в цьому полягає позитивний аспект досудового порядку врегулювання спорів. Такий порядок є позитивним і для добросовісного боржника, оскільки позбавляє його від додаткових витрат на судові видатки.
Завданнями досудового врегулювання господарських спорів є:*
відновлення порушених прав і захист законних інтересів організацій;*
виявлення причин та умов невиконання договірних зобов'язань;*
попередження порушень планової і договірної дисципліни, чинного законодавства;*
поліпшення економічних показників господарської діяльності організацій;*
відшкодування за рахунок винних збитків, заподіяних організації.
Досудове врегулювання господарських спорів є одним зі спірних положень сучасного українського господарського процесу. Дискусія про необхідність існування цього інституту триває довгий час, що вказує на неоднозначність і складність даного питання. Цілком природно, що сторони господарського конфлікту повинні самостійно вжити всіх можливих заходів для мирного розв'язання спору, що виник, і лише потім звертатися до суду. З іншого боку, існування подібного бар'єру є, по суті, обмеженням права на судовий захист. Але, незважаючи на існуючі в юридичній літературі дискусії з приводу доцільності існування інституту досудового врегулювання господарських спорів, і опоненти, і прихильники цієї точку зору вказують на економію часу1.
Існування в господарському процесуальному праві інституту досудового врегулювання окремих категорій спорів забезпечує:*
більш швидке відновлення порушених прав і законних інтересів суб'єктів господарювання;*
розвиток між підприємствами, організаціями відносин співробітництва при виконанні договірних зобов'язань;
___________________
1 Арбитражиий процесс в СССР / Под ред. А.О. Добровольското - М., 1983. - С. 68.; Арбитражиьій процесе / Под ред. М.К.Треушникова. - М, 1993. - С. 44.; Витрянский В. В. Порядок предьявления иска в арбитражньїй суд // Советская юстиция, - 1992. - №19-20. - С. 26.; Гапеев В.Н. Правосудие и арбитраж. - Ростов-на-Дону, 1987. - С. 57., Каллистратова Р.Ф. Разрешение споров в государственном арбитраже. - М., 1961. - С. 21.; Побирченко И.Г. Советский арбитражньїй процесе. - К., 1988. - С. 158.; Тараненко В.Ф. Принципи арбитражного процесса. -М., 1978. - С. 10.*
безпосереднє врегулювання господарських спорів у добровільному порядку;*
попередження появи необгрунтованих і безспірних справ у господарських судах;*
дотримання господарських інтересів сторін;*
зниження невиробничих видатків, пов'язаних зі сплатою штрафних санкцій за невиконання договірних зобов'язань за рахунок застосування санкцій до контрагентів і стягнення з них цих збитків.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 ГПК України спори, що виникають з договору перевезення, договору про надання послуг зв'язку та договору, заснованого на державному замовленні, можуть бути передані на вирішення господарського суду за умови додержання сторонами встановленого для даної категорії спорів порядку їх досудового врегулювання.
Питання організації претензійної роботи на підприємстві необхідно передбачити у спеціальному локальному нормативному акті (наказі, положенні, стандарті), в якому визначаються обов'язки посилених осіб, відповідних структурних підрозділів організації щодо введення цієї роботи, порядок і строки підготовки матеріалів для пред'явлення претензій та розгляду претензій, які надійшли.
Проблематика даної теми зумовлена можливістю визначити та дослідити організацію претензійної роботи юридичною службою.
Метою даної курсової роботи є вивчення організації претензійної роботи юридичною службою.
В зв’язку з цим є необхідним розглянути ряд задач, а саме:*
розглянути порядок організації роботи юридичної служби по пред'явленню претензій;*
визначити порядок розробки юридичною службою наказів, інструкцій, по претензійній роботі, типових видів претензій;*
дослідити порядок забезпечення встановлених строків пред'явлення та розгляду претензій;*
визначити участь інших підрозділів підприємства в претензійній роботі; *
визначити значення претензійної роботи юридичної служби.
1. Організація роботи по пред'явленню претензій.
З метою вдосконалення правової роботи в сфері суспільного виробництва, створення правових і організаційних основ для ефективної діяльності юридичної служби щодо забезпечення законності в роботі підприємств, запобігання порушенням прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, в них утворюється, як правило, в формі самостійного структурного підрозділу - юридичне управління (відділ, сектор, бюро, група тощо) або вводиться посада юрисконсульта відповідної категорії, тобто, юридична служба.
Відповідно до п. 9 вказаного Положення юридична служба:
> організує претензійну і веде позовну роботу;
> представляє у встановленому законодавством порядку інтереси підприємства в судах, інших органах під час розгляду правових питань і спорів;
> дає правову оцінку претензіям, що пред'явлені