ПЛАН

Вступ

1. Виконання господарських договорів щодо приймання продукції

2. Приймання поставленої продукції по кількості: місце, строки.

3. Особи, які здійснюють приймання.

4. Оформлення повноважень на участь в прийманні. Акт приймання.

Висновок

ВСТУП

Основними завданнями юридичної служби є правова робота спрямована на правильне застосування, неухильне додержання та запобігання невиконання вимог актів законодавства, інших нормативних документів підприємством, а також їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов’язків.

Хоча юридична служба не має право брати участь в прийманні продукції, але вона організовує навчання представників від громадськості, а також матеріально-відповідальних осіб у питаннях правильної організації і ппроведеня приймання продукції.

В своїй роботі вона керується стандартами, технічними умовами, договорами, інструкцією П-6.

Через навчання та роз’яснення особам, які приймають участь в прийманні продукції юридична служба здійснює одну зі своїх головних функцій – боротьба з розкраданнями, нестачами, розтратами, безгосподарністю.

1. Виконання господарських договорів щодо приймання продукції.

Загальні принципи і умови договорів, у тому числі господарських, врегульовані розділом 15 "Виконання зобов'язань" Цивільного Кодексу. Щодо господарських договорів діють і спеціальні умови виконання, передбачені нормативними актами про окремі види договорів.

На господарські договори поширюються такі інститути і категорії загального зобов'язального права, як загальні умови виконання зобов'язань, забезпечення виконання зобов'язань, відповідальність за порушення зобов'язнь, умови про строк та місце виконання зобов'язаньтощо. Особливості виконання господарських договорів в тому, що дані категорії та інститути значно деталізуються ще й господарським законодавством про окремі види договорів.

Принципи виконання господарських договорів.

Ці принципи є загально-договірними. Коротко їх суть можна визначити формулою: "Виконання господарських договорів має бути чітким і точним".

Але основним принципом - є принцип незалежного виконання господарського договору. Тобто, це означає виконання його належним суб'єктом (боржником) відповідно до предмета виконання, визначеного у договорі, у належному місці, відповідним способом.

З цього основного принципу випливає другий принцип – це принцип реального виконання господарського договору. Цей принцип закріплений у Цивільному кодексі, згідно з якого зобов'язання повинно бути виконано в натурі. Це означає, що боржник має вчиняти дії, які передбачені господарським договором, а саме: передати майно, виконати роботу, надати послуги. Замінювати ці дії іншими можна лише за згодою кредитора, але це вже буде інший договір.

Невиконання господарського договору реально, в натурі, породжує право кредитора вимагати цього примусово (зокрема, вимагати відібрання майна - об'єкта договору майнового найму - і передачі його кредитору).

З принципу належного виконання випливає і третій принцип - виконання господарського договору в установлений строк. Щодо всіх господарських договорів строк є, як правило, їх істотною умовою. Тому порядок включення цієї умови у договір досить детально регулюється господарським законодавством.

Четвертий принцип виконання господарських договорів - відповідність виконання вказівок закону. Категорію "вказівки закону" слід тлумачити широко, не буквально. По-перше, це вказівки закону у прямому розумінні: господарські договори повинні виконуватися відповідно до правил господарського Кодексу й інших законодавчих актів; по-друге, вказівками закону у даному випадку є норми положень про поставки, транспортні статути, відповідно правила перевезення вантажів тощо. По-третє,- це і норми відомчих нормативних актів: положення, інструкції, накази, нормативно-технічна документація.

Щодо, так званих, планових договорів діє принцип виконання їх відповідно до актів планування. Господарські договори, щодо яких не існує будь-яких "вказівок", виконуються "відповідно до вимог, що звичайно ставляться".

При складанні господарського договору діє загальне правило, за яким він має бути укладений у письмовій формі. Це правило встановлено Цивільним Кодексом. Закон вимагає, щоб господарські договори укладалися письмово і були підписані уповноваженими особами.

Разом з тим Цивільний Кодекс дає змогу сторонам обирати певну письмову форму господарського договору. Зокрема, такі господарські договори - як договір поставки, міни, купівлі-продажу - можуть укладатися у формі одного письмового документа, що підписується сторонами. Це, так звана, повна письмова форма. Крім того, договірні відносини між сторонами можуть бути встановлені у, так званій, скороченій письмовій формі - шляхом обміну листами, телетайпограмами, радіограмами, телеграмами.

Письмовою формою договору поставки визнається також замовлення покупця, прийняте до виконання. Мається на увазі, що поставка продукції, яка не розподіляється у централізованому порядку, здійснюється безпосередньо за замовленням покупців, які не відхилені постачальником протягом 20 днів після їх одержання, якщо в зазначених замовленнях є дані щодо кількості, строк поставки, ціни, інших необхідних для здійснення поставки даних.

Стосовно окремих видів договірних господарських відносин - договірна документація є типовою.

При укладанні ряду господарських договорів застосовуються не довільні, а уніфіковані (стандартні) форми договірних документів, щодо яких діють точно визначені офіційні назви.

Зокрема, це стосується форми договорів перевезення вантажів. Так, згідно із статтею 38 Статуту залізниць та Правилами заповнення накладної і комплекту перевізних документів, формою договору перевезення вантажів залізничним транспортом є комплект перевізних документів:

- накладна встановленої форми,

- шляхова відомість,

- корінець шляхової відомості,

- квитанція на приймання вантажу.

Виконання повітряних перевезень вантажу здійснюється на підставі договору повітряного перевезення. Форми документів, які посвідчують цей договір та правила їх застосування, затверджує Міністерство транспорту України.

Аналогічно регулюють форму договору перевезення вантажів й інші транспортні статути і кодекси. На автомобільному транспорті формою договору є товарно-транспортна накладна, на внутрішньому водному - накладна. На морському транспорті накладною оформлюються "малокаботажні" перевезення вантажів. Для інших договорів морських перевезень вантажів застосовується така форма, як коносамент.

Недотримання встановленої законом форми господарського договору не тягне за собою його недійсності, якщо інше не передбачено законодавством.

2. Приймання поставленої продукції по кількості: місце,