План.

Вступ.

1. Загальні поняття транспортних договорів:

а) види перевезень та їх правове регулювання;

б) зміст, укладення та оформлення договорів перевезення;

в) виконання договорів про перевезення вантажу.

2. Правове регулювання приймання продукції (товарів).

3. Приймання поставленої продукції по кількості: порядок, місце, строки.

4. Особи, які здійснюють прийомку. Виклик представника.

5. Оформлення повноважень на участь у прийомки. Акт прийомки.

Висновок.

Додатки.

Використана література.

Вступ.

Кожне підприємство в процесі здійснення своєї діяльності вступає в господарські відносини. Господарські відносини - це відносини, що виникають між господарюючими суб'єктами (підприємствами, підприємцями) і органами управління, які складаються у процесі організації і здійснення господарської діяльності. Господарська діяльність на підприємствах здійснюється на основі законів України, підзаконних актів.

Контроль за дотриманням законодавства на підприємстві є одним із напрямків діяльності юридичної служби. Юридична служба на підприємстві здійснює свою діяльність відповідно до "Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації" затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.1995р. № 690.

Згідно з цим положенням завданнями юридичної служби є організація правової роботи спрямоване на правильне застосування, неухильне додержання та запобігання невиконанню актів законодавства, інших нормативних актів міністерствами, підприємствами, а також керівниками та працівниками під час покладених на них завдань та функціональних обов'язків.

Ще одним нормативним актом на основі якого юридична служба здійснює укладання договорів, здійснює претензійну і позовну роботу і т.д. є Господарський процесуальний кодекс.

В своїй роботі юридична служба тісно співпрацює з усіма структурними підрозділами, які існують на підприємстві. Вона разом з цими підрозділами здійснює роботу по укладенню договорів, бере участь в організації їх виконання і контролює в окремих випадках.

Юридична служба не приймає участі у здійсненні приймання продукції. Її обов'язок є контроль за тим, щоб особи, які беруть участь у прийманні і дотримувались законодавчих актів, а саме Інструкції П-6 "Про порядок приймання продукції за кількістю" і Інструкції П-7 " Про порядок приймання продукції за якістю".

1. Загальні поняття транспортних договорів.

а) види перевезень та їх правове регулювання

Зміст спеціальної правоздатності деяких підприємств становить виробнича діяльність з надання послуг.

Головною особливістю договорів про надання послуг, на відміну від договорів про виконання робіт, є те, що надання послуг невіддільне від діяльності особи, яка надає послуги. Корисний ефект такої діяльності не виступає у вигляді певного осяжного матеріалізованого результату, як це має місце у підрядних договорах, а полягає в самому процесі надання послуги.

Зобов'язання з надання послуг виникають, зокрема, з транспортних договорів.

У ст. 6 Закону України "Про транспорт" від 10 листопада 1994 р. визначено загальні основи господарської діяльності підприємств транспорту.

Підприємства транспорту здійснюють перевезення та надають послуги на основі державних контрактів і договорів про перевезення пасажирів і вантажів з урахуванням економічної ефективності перевізних та переробних можливостей транспорту. Економічні відносини підприємств транспорту, що виникають у процесі перевезення, ґрунтуються на принципах взаємної вигоди, рівної та повної відповідальності.

Транспортні договори поділяються на основні та допоміжні. Основні транспортні договори опосереднюють головну сферу взаємовідносин транспортних організацій та клієнтури (договори про перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, договори буксирування). Допоміжні договори сприяють нормальній організації перевізного процесу (договори на організацію перевезень, експедиції, на експлуатацію під'їзних колій, подачу і забирання вагонів тощо).

Згідно зі статутами (кодексами) розробляються та затверджуються правила перевезення на окремих видах транспорту, а також у змішаному сполученні.

б) зміст, укладення та оформлення договорів перевезення.

У ЦК України (ст. 358) окремо дається визначення договору про перевезення вантажу. За договором про перевезення вантажу транспортна організація (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір про перевезення конкретного вантажу є реальним, сплатним і двостороннім.

Підприємства повітряного, морського, автомобільного та річкового транспорту, враховуючи встановлені обсяги перевезення для кожного з відправників, укладають з ними особливі організаційні договори (спеціальні, річні, довгострокові або навігаційні), спрямовані на організацію майбутніх перевезень вантажів.

Договори про організацію перевезень є консенсуальними, оскільки вважаються укладеними з моменту надання угоді сторін належної (письмової) форми. Вони не передбачають перевезення конкретного вантажу, тому не є товарними угодами.

Зобов'язання з перевезення конкретного вантажу виникає з договору перевезення, що укладається у момент прийняття перевізником від відправника вантажу разом з відповідним транспортним документом.

З плану перевезень або прийнятого до виконання замовлення на перевезення вантажу виникає зобов'язання, за яким перевізник повинен подати перевізні засоби відправникові та прийняти від нього вантаж, а відправник - пред'явити вантаж до перевезення. Перевізник і відправник несуть майнову відповідальність за неподання перевізних засобів, непред'явлення до перевезення вантажу та за інші порушення обов'язків, що випливають з плану перевезення або прийнятої заявки на позапланове перевезення.

У транспортних статутах і кодексах наведено вичерпний перелік обставин, за наявності яких відправник і перевізник звільняються від сплати штрафу за невиконання плану перевезення вантажів. Так, автотранспортна організація і відправник звільняються від відповідальності за порушення обов'язків щодо обсягу належного до перевезення вантажу, якщо це сталося внаслідок: 1) явищ стихійного характеру (заметів, повені, пожежі тощо); 2) аварії на підприємстві, внаслідок якої робота підприємства була припинена на строк не менше трьох діб; 3) тимчасового припинення або обмеження перевезень вантажів визначеними шляхами, встановленими у порядку, передбаченому Статутом автомобільного транспорту.

Підстави для звільнення сторін від відповідальності за невиконання плану перевезення передбачені також на інших видах транспорту. Проте, коли невиконання плану перевезення сталося з