Належне виконання сторонами обов'язків, які випливають з договору про перевезення або норм транспортного законодавства, веде до припинення зобов'язання з перевезення вантажу та досягнення учасниками цілей договору.

Головні обов'язки перевізника за договором про перевезення полягають у тому, що він повинен забезпечити цілість і схоронність вантажу та доставити його одержувачеві в обумовлений строк. Цей обов'язок виникає з моменту прийняття його до перевезення і до видачі одержувачеві в пункті призначення.

Порушення цього обов'язку призводить до відповідальності за втрату, нестачу, псування чи пошкодження вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 362 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу і пошкодження прийнятого до перевезення вантажу і багажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Підприємства транспорту відповідають за втрату, нестачу, псування і пошкодження прийнятого для перевезення вантажу та багажу у розмірі фактичної шкоди, якщо вони не доведуть, що втрата, нестача, псування або пошкодження сталися не з їхньої вини.

Відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу залишається обмеженою, бо не всі збитки від цих порушень, зокрема одержані доходи, у цих зобов'язаннях відшкодовуються.

2. Правове регулювання приймання продукції (товарів).

Продукція (товари) приймаються від транспорту та органів зв'язку відповідно до порядку, який встановлений чинним законодавством, і правилами, що діють на відповідному транспорті та в органах зв'язку.

Порядок і термін приймання за кількістю й якістю продукції (товарів), яка реалізується за договорами поставки, визначається інструкціями П-6 "Про порядок приймання продукції (товарів) за кількістю" та П-7 "Про порядок приймання продукції (товарів) за якістю".

Суб'єкти підприємницької діяльності можуть у своїх договорах передбачити також приймання продукції на підставі названих вище інструкцій, коли майно різних форм власності передається однією стороною іншій на підставі інших цивільно-правових договорів. Порядок і строки приймання сільськогосподарської продукції, яка реалізується на підставі державного, регіонального контрактів, договорів, які укладаються між заготівельними організаціями та сільськими товаровиробниками встановлюється в самих договорах на реалізацію сільськогосподарської продукції відповідно до державних стандартів на картоплю, овочі і баштанні культури, плодові та ягідні культури, молоко, м'ясо та ін.

У державних стандартах вказуються технічні вимоги, порядок приймання, методи аналізу, транспортування того чи іншого виду сільськогосподарської продукції.

Належне приймання вантажу для перевезення, як правило, сприяє зберіганню вантажу, який перевозиться. Забезпечення зберігання прийнятого до перевезення вантажу є основним обов'язком транспортних організацій. Видача вантажу перевізником передбачає і його приймання вантажоодержувачем.

При прийманні вантажу від органів транспорту підприємство-одержувач, відповідно до статуту, кодексів та діючих на транспорті правил, зобов'язаний перевірити забезпеченість зберігання вантажу при перевезенні:

у випадках, передбачених правилами, - наявність на транспортних засобах (вагоні, цистерні, автофургоні і т.ін.) або на контейнері пломб відправника або пункту відправника /станції, пристані/, справність пломб, відтисків на них, стану вагону, інших транспортних засобів або контейнера, наявність захисної маркіровки, а також справність тари;

відповідність найменування вантажу і транспортної маркіровки на ньому даним, які вказані у транспортному документі;

чи були дотримані правила перевезення, які забезпечують попередження пошкодженню та псуванню (укладання вантажу, температурний режим та ін.), строк доставки, а також оглянути вантаж;

ставити вимогу органу транспорту про видання вантажу з перевіркою кількості місць, маси і стану у всіх випадках, коли така зобов'язаність покладена на нього Правилами, діючими на транспорті, та іншими нормативними актами.

У випадках видачі вантажу без перевірки його кількості і стану отримувач у порядку, встановленому правилами оформлення видачі вантажу, зобов'язаний вимагати від органів транспорту на транспортному документі відповідної відмітки.

При розгляді спорів, пов'язаних з нестачами продукції (товарів), якщо у накладній відсутня належна відмітка про те, в якому стані отриманий вантаж від органів транспорту, відповідальність за нестачу не може бути покладена на відправника, оскільки недостача могла мати місце внаслідок неналежного перевезення.

Винятком можуть бути лише випадки, коли одержувачем виявлена нестача всередині непошкоджених місць. Комерційні акти і акти про неналежне перевезення складаються для підтвердження обставин, які можуть бути підставою матеріальної відповідальності органів транспорту та вантажовідправників і вантажоодержувачів.

Комерційний акт складається для підтвердження таких обставин:

невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і даними, що вказані у перевізному документі;

псування і пошкодження вантажу.

У випадках, коли начальник залізничної станції відмовив у складанні комерційного акта чи оформлення акта здійснено з порушенням Правил і вантажоодержувач у встановленому порядку оскаржив дії начальника станції начальнику залізниці, складається акт приймання продукції (товарів) відповідно до інструкцій П-6, П-7.

Для того, щоб не допустити продаж недоброякісних товарів і використання недоброякісної продукції у виробництві, вантажоодержувач повинен перевірити якість продукції (товарів), які одержує.

Приймання продукції (товарів) повинно проводитись у такі строки: при поставці з одного населеного пункту - не менше 10 днів, при поставці з іншого населеного, пункту - не пізніше 20 днів при надходженні на склад вантажоодержувача. Більш короткі строки (від 24 до 48 годин) встановлені для приймання продукції (товарів), які швидко псуються.

Винятком із загального правила про строки приймання продукції за якістю є 4-місячний строк, протягом якого вантажоодержувачі мають право актувати виробничі недоліки продукції (товарів), які виявлені при підготовці їх до продажу або в момент продажу, а також строк перевірки якості машин і обладнання, які надійшли у тарі і мають гарантійні строки служби і зберігання.

Перевірка їх якості і комплектності проводиться при розпаковуванні тари, але в межах гарантійних строків. В процесі приймання продукція (товар) оглядається з використанням встановлених держстандартів, технічних