Підприємства й організації, що одержали претензію, зобов'язані задовольнити обґрунтовані вимоги заявника.

Відповідно до ст. 8 ГПК про результати розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій формі.

У відповіді на претензію зазначаються:

а) повне найменування і поштові реквізити підприємства, організації, що дають відповідь, та підприємства чи організації, яким надсилається відповідь; дата і номер відповіді; дата й номер претензії, на яку дається відповідь;

б) коли претензію визнано повністю або частково, - визнана сума, номер і дата платіжного доручення на перерахування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці;

в) коли претензію відхилено повністю або частково, - мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обґрунтовують відхилення претензії;

г) перелік доданих до відповіді документів та інших доказів.

Коли претензію відхилено повністю або частково, заявникові повинно бути повернуто оригінали документів, одержаних з претензією, а також надіслано документи, що обґрунтовують відхилення претензії, якщо їх немає у заявника претензії.

Відповідь на претензію підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

Ст. 9 ГПК встановлена майнова відповідальність за порушення строку розгляду претензії або залишення її без відповіді.

Господарський суд при вирішенні господарського спору має право стягти в доход державного бюджету з підприємства, організації, що припустилися такого порушення, штраф у розмірі 2 % від суми претензії, але не менш як 5 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш як 100 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Такі санкції не застосовуються до позовів немайнового характеру.

При укладанні господарських договорів між підприємствами, організаціями можуть виникати розбіжності.

В таких випадках, згідно зі ст. 10 ГПК, спори, що виникають при укладанні господарських договорів, можуть бути подані на вирішення господарського суду.

Підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.

Друга сторона, одержавши таку пропозицію, відповідно до ст. 11 ГПК повинна відповісти на неї не пізніше 20-ти днів після одержання. В разі недосягнення згоди щодо зміни чи розірвання договору, або неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу заінтересована сторона має право передати цей спір на вирішення господарського суду.

У разі повної або часткової відмови у задоволенні претензії чи неодержання в строк відповіді на претензію заявник має право подати позов до господарського суду.

Відповідно до ст. 54 ГПК позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином-суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Позовна заява повинна містити:

1) найменування господарського суду, до якого подається заява;

2)найменування сторін, їхні поштові адреси; найменування і номери рахунків сторін у банківських установах;

3)зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);

4)зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог до кожного з них;

5)виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

6)відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору;

7)перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

В разі подання позовної заяви громадянином-суб'єктом підприємницької діяльності заява повинна містити відомості про документи, що підтверджують за ним статус суб'єкта підприємницької діяльності.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.

Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Ціна позову визначається в порядку, зазначеному у ст. 55 ГПК:

1)у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному порядку; у позовах про витребування майна -вартістю майна, що витребується;

2) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог;

3)у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені).

При пред'явленні позову позивач зобов'язаний надіслати відповідачеві копію позовної заяви та доданих до неї документів.

Позовна заява підлягає оплаті державним митом.

До позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

1)вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору;

2)відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

3)сплату державного мита у встановлених порядку й розмірі;

4)сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

5)обставини, на яких грунтуються позовні вимоги.

До заяви про визнання акта недійсним додається також копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього.

До позовної заяви, підписаної представником позивача додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Позовна заява направляється рекомендованою кореспонденцією або передається безпосередньо до канцелярії господарського суду відповідної області, міст Києва і Севастополя чи АР Крим за місцем знаходження відповідача (підприємства, організації, установи, які порушили права або законні інтереси позивача).

Відповідно до ст. 66, 67 ГПК, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.

Позов забезпечується:

накладенням арешту на майно або на грошові суми, що належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії,