8. Швидкість та економічність. Цей принцип є наслі-дком оперативності як властивості управлінської діяльнос-ті. Він забезпечується закріпленням у законодавстві строків, у межах яких здійснюється провадження по індивіду-альних справах, виконуються рішення. Як приклад можна навести ст. 277 КУАП (Строки розгляду справ), яка вста-новлює строки розгляду справ про адміністративні право-порушення:

15 діб - загальний;

1 доба - незаконне придбання наркотичних речовин без мети збуту; незаконні операції з валютою; дрібне хулі-ганство;

3 доби - торгівля з рук у невстановлених місцях; неза-конний продаж товарів; порушення порядку проведення мітингів;

5 діб - порушення режиму радіаційної безпеки; дрібне розкрадання;

7 діб - порушення, пов'язані з використанням газу.

9. Провадження процесу національною мовою. Цей прин-цип зумовлений багатонаціональним складом населення України і закріплений законодавчо. У ст. 3 Закону України "Про мови" зазначається, що в роботі державних, громад-ських органів підприємств, закладів, організацій, розташо-ваних у місцях мешкання більшості громадян іншої націо-нальності, поряд з українською може використовуватися мова національності або мова, яка прийнятна для всього населення.

Стаття 5 забезпечує громадянам право звернутися до державних, громадських та інших організацій мовою, яка прийнятна для сторін. Відмова посадової особи прийняти і розглядати звернення громадянина на підставі незнання мови, якою він звернувся, тягне відповідальність згідно із законодавством.

У ст. 19 зазначається, у разі коли особа, що притягуєть-ся до адміністративної відповідальності, не володіє мовою, на якій здійснюється адміністративне провадження, то во-на може виступати рідною мовою і користуватися допомо-гою перекладача.

10. Відповідальність посадових осіб. Порушення встанов-леного порядку адміністративно-процесуальної діяльності, бюрократичне ставлення до громадян та їхніх звернень тягне застосування до винуватців заходів дисциплінарної, матеріальної та кримінальної відповідальності. Так, ст. 27 Закону "Про об'єднання громадян" передбачає відпові-дальність посадових осіб легалізуючих органів за порушен-ня законодавства про об'єднання громадян.

Не менш важливе значення має і принцип забезпечення права на захист (11). Практично це право реалізується шляхом надання особі, що притягується до адміністративної відповідальності, необхідних правових можливостей для доказу своєї невиновності або приведення обставин, які пом'якшують його вину. З цією метою вказана особа користується широкими правами на всіх стадіях провадження. Згідно ст. 268 КУАП вона має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, представляти докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, виступати на рідній мові і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, на якому ведеться провадження,; оскаржити ухвалу по справі. Крім того, важливим положенням є те, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності. У відсутності цієї особи справа може бути розглянута лише у випадках, коли є дані про своєчасне його сповіщення, про місце і час розгляду справи і якщо від нього не поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

Оскільки у провадженнях у справах про адміністративну відповідальність беруть участь не тільки особи, що притягуються до адміністративної відповідальності, але, у ряді випадків, і потерпілі, законодавство передбачає надання необхідних засобів захисту і для цих осіб. Згідно ст. 269 КУАП потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням причинена моральна, фізична або майнова шкода. Якщо в протоколі про адміністративне правопорушення вказується потерпілий, то з моменту складання протоколу цій особі також надаються процесуальні права, передбачені ст. 269 КУАП, тобто знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання про витребування доказів і призначення експертизи, оскаржувати ухвали по справі про адміністративну провину.

Оскарження ухвал (і дій) відповідних органів (посадовців) з приводу залучення до адміністративної відповідальності є найважливішим інструментом реалізації права на захист. Воно регламентоване цілим рядом статей КУАП (7, 267, 268, 281, 283, 287-289, 291-293 і ін.) і є однією з найдієвіших гарантій захисту прав як особи, що притягується до адміністративної відповідальності, так і потерпілого. Згідно закону суб'єктами оскарження є: а) особа, що притягується до адміністративної відповідальності; б) потерпілий, якщо він є; в) законні представники потерпілого і особи, що притягуються до відповідальності; г) адвокат.

У плані забезпечення режиму законності в застосуванні заходів адміністративної відповідальності скарга виконує роль підстави для перевірки законності і об'єктивності прийнятого у справі рішення, виправлення допущених помилок, а також виявлення недоліків в роботі адміністративно-юрисдикційних органів і їх посадовців. Іншими словами, оскарження є не тільки засобом захисту, але і одним з найважливіших способів забезпечення законності в провадженні у справах про адміністративні правопорушення.

Надзвичайно важливою умовою реалізації права на захист є також передбачена чинним законодавством презумпція невинності (12). Суть її полягає у тому, що особа, що притягується до адміністративної відповідальності, признається безневинною до тих пір, поки інше не буде доведене і зафіксоване у встановленому законом порядку. Причому, той хто притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язаний доводити свою невинність, хоча і має на це право. Обов'язок доведення його вини покладається на орган (посадовця), який розглядав справу про адміністративне правопорушення. При цьому будь-який сумнів щодо вини особи, що притягується до відповідальності за здійснення осудного йому адміністративного правопорушення, тлумачиться на користь цієї особи. Іншими словами, в таких випадках виноситься виправдувальна ухвала, оскільки винність в здійсненні адміністративного правопорушення не доведена. Звідси витікає, що вирішення задач провини