у справах про адміністративні правопорушення здійснюється шляхом доведення, яке включає виявлення, процесуальне оформлення і дослідження доказів.
Доказами в справах про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадовець) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його здійсненні і інші обставини, що мають значення для справи. Ці дані встановлюються і фіксуються протоколом про адміністративну провину, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, свідченнями технічних приладів, використовуваних при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУАП).
Специфічною особливістю доказів є те, що вони повинні бути одержані у встановленому законом порядку з урахуванням вимог, певних принципів і норм, регулюючих провадження у справах про адміністративні правопорушення. Зокрема, протокол, що фіксує факт здійснення правопорушення, повинен бути складений уповноваженим посадовцем або представником громадськості з дотриманням встановленої форми (ст. 255 КУАП). У ньому повинні бути вказані: дата і місце складання протоколу, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, що склала протокол, відомості про особу порушника; місце, час здійснення і суть адміністративної провини; нормативний акт, що передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням спричинений матеріальний збиток, про це також указується в протоколі.
Протокол підписується особою, його що склала і особою, що зробила адміністративну провину; при наявності потерпілі і свідки.
2. СТАДІЇ ТА ЕТАПИ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
Діяльність учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення розвиваєть-ся у часі як послідовний ряд пов'язаних між особою про-цесуальних дій щодо реалізації прав та взаємних обов'яз-ків. Весь процес складається з кількох фаз розвитку, що змінюють одна одну, їх прийнято називати стадіями.
Під стадією треба розуміти таку порівняно самостійну частину провадження, яка поряд з його загальними зав-даннями має властиві тільки їй завдання й особливості. Стадії відрізняються одна від одної і колом учасників про-вадження, характером проваджуваних дій та їх юридичною роллю.
Розв'язання завдань кожної стадії оформлюється спеці-альним процесуальним документом, який ніби підсумовує діяльність. Після прийняття такого акта розпочинається нова стадія. Стадії органічно пов'язані між собою; насту-пна, як правило, починається лише після того, як закінче-на попередня, на новій стадії перевіряється те, що було зроблено раніше.
Провадження у справах про адміністративні правопору-шення за своєю структурою схоже на кримінальний про-цес, проте, воно значно простіше і містить менше проце-суальних дій. Таке провадження має чотири стадії: адмі-ністративне розслідування; розгляд справи; перегляд постанови; виконання постанови.
На першій стадії з'ясовується факт вчинення та обста-вини правопорушення; дані про винуватця; складається протокол. На другій - компетентний орган розглядає ма-теріали і приймає постанову. На третій (це факультативна, необов'язкова стадія, її може і не бути) постанова може бути оскаржена громадянином, опротестована прокуро-ром, переглянута за ініціативою вищестоящого органу. Ця стадія закінчується прийняттям рішення про скасування, зміну, або залишення постанови в силі. Четверта - вико-нання постанови - розпочинається відразу після її прий-няття або після розгляду скарги, протесту.
Зазначу, що не в усіх провадженнях вони досить чіт-ко виражені. Так, при стягненні штрафу на місці всі стадії (розслідування, розгляд справи і навіть виконання поста-нови) нібито поєднуються, ущільнюються, вміщуються у рамки доволі нечисленних і досить простих дій компетент-ного представника органа державного управління.
Кожна стадія, у свою чергу, складається з окремих ета-пів, що являють собою групи взаємопов'язаних дій. Систе-ма стадій і етапів провадження може бути представлена та-ким чином:
Адміністративне розслідування: а) порушення справи; б) встановлення фактичних обставин; в) процесуальне оформлення результатів розслідування; г) направлення матеріалів для розгляду за підвідомчістю.
Розгляд справи: а) підготовка справи до розгляду і заслуховування; б) заслуховування справи; в) прийняття постанови; г) доведення постанови до відома;
Перегляд постанови: а) оскарження, опротестування постанови; б) перевірка законності постанови; в) винесення рішення; г) реалізація рішення;
Виконання постанови: а) звернення постанови до ви-конання; б) безпосереднє виконання.
Кожний етап, у свою чергу, складається з ряду послі-довно здійснюваних конкретних дій. Згідно з цим структу-ра провадження у справах про адміністративні правопору-шення є чотирирівневою: дії-етап-стадія-провадження у цілому.
1. Адміністративне розслідування. Дана стадія прова-дження у справах про адміністративні правопорушення є початковою і являє собою комплекс процесуальних дій, спрямованих на встановлення обставин провини, їх фіксу-вання і кваліфікацію. У цій стадії створюється передумова для об'єктивного і швидкого розгляду справи, застосуван-ня до винного передбачених законом заходів впливу.
Стадія розслідування починається з етапу порушення адміністративної справи. Підставою порушення адмініст-ративної справи і провадження розслідування є вчинення особою діяння, що має ознаки адміністративної провини.
Порушенню справи передує одержання інформації про діяння, що має ознаки провини. Така інформація, одержа-на у будь-якій формі, є приводом до порушення адмініст-ративної справи. Правове значення приводу до порушення і розслідування справи полягає у тому, що він викликає громадську публічну діяльність повноважних органів, тоб-то вимагає від цих органів відповідної реакції на сигнал про скоєння діяння. Приводами до порушення і розсліду-вання адміністративних справ можуть бути заяви грома-дян, повідомлення представників громадськості, установ, підприємств і організацій, преси та інших засобів масової інформації, а також безпосереднє виявлення провини уповноваженою особою.
Останній привід відрізняється від інших перш за все тим, що питання про порушення адміністративної справи вирішується за власною ініціативою осіб, що здійснюють адміністративний нагляд. Тут немає зовнішнього спонукаючого початку, поштовху до того, щоб