Наступний етап - встановлення фактичних обставин у справі. Його сутність полягає у провадженні дій, спрямо-ваних на збирання доказів, які підтверджують або спросто-вують винуватість у вчиненні правопорушення.

Фактичні обставини вчиненої провини можна поділити на дві групи: а) обставини, що мають безпосереднє значен-ня для вирішення питання про наявність або відсутність складу провини; б) обставини, що перебувають за рамками складу правопорушення, але мають значення для індиві-дуалізації відповідальності.

Вони можуть бути встановлені різними способами: опитуванням осіб, що володіють інформацією, яка має значення для справи (правопорушники, потерпілі, свідки, експерти); проведенням експертизи; освідчуванням; вилу-ченням, наприклад, документів; знаходженням речових доказів на місці вчинення правопорушення; огляду тощо. Всі встановлені обставини фіксуються у відповідних про-цесуальних документах. Такими документами є пояснен-ня, висновки, акти, протоколи. На цьому завершується етап установлення фактичних обставин.

Етап процесуального оформлення результатів розсліду-вання починається з аналізу зафіксованих у перелічених документах всіх обставин у справі і завершується складан-ням протоколу про адміністративне правопорушення. Саме протокол є процесуальним документом, що фіксує закінчення розслідування. Він складається про кожне правопорушення, крім випадків, прямо передбачених за-конодавством (ст. 258).

Протокол про адміністративне правопорушення не на-лежить до документів відносно вільної форми, таких як, приміром, пояснення або акт. Закон (ст. 256) встановлює обов'язковий перелік відомостей та атрибутів, які повинні в ньому міститися. Вони поділяються на три групи.

По-перше, це відомості, що стосуються обставин вчи-нення адміністративного правопорушення. В протоколі вказується місце, дата і суть вчиненої провини. В обов'яз-ковому порядку точно вказується стаття КУАП, що перед-бачає адміністративну відповідальність за дане правопору-шення. У випадку вилучення у порушника предметів або документів до протоколу вноситься відповідний запис.

По-друге, це відомості про особу правопорушника: прізвище, ім'я, по батькові, вік, рід занять, матеріальне становище, місце проживання і роботи, документ, що по-свідчує особу (паспорт або інший документ).

По-третє, це відомості, що стосуються форми протоко-лу. Тут вказуються дата і місце його складення, прізвище і посада укладача (відсутність відомостей про укладача про-токолу робить його дефектним, оскільки невідомо, чи складений він повноважною на те особою чи ні); прізвище і адреса свідків і потерпілих, якщо вони є.

Протокол скріплюється рядом підписів. Насамперед він має бути підписаний особою, що його склала, і пра-вопорушником. При наявності свідків і потерпілого про-токол підписується також цими особами. Особі, що притя-гається до відповідальності, треба роз'яснити її права і обов'язки, передбачені ст. 268 КУАП, про що робиться відмітка в протоколі. Вона має право ознайомитися із змістом протоколу, внести в нього власні пояснення, підписати його або відмовитися від підпису і вказати мо-тиви відмови, надати пояснення або зауваження щодо змісту протоколу, які до нього додаються. Відмова пра-вопорушника підписати протокол не зупиняє подальшого руху справи, але він має бути зафіксований спеціальним записом.

У разі вчинення провини групою осіб протокол склада-ється на кожного порушника окремо. Складення одного протоколу на всіх правопорушників не дає змоги конкре-тизувати звинувачення, що ставиться кожному з них, і по-збавляє можливості прямо в протоколі дати свої пояснен-ня щодо суті провини. Цим обмежується право особи на захист у разі притягнення її до адміністративної відпові-дальності.

Завершальним етапом першої стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення є направ-лення протоколу і всіх матеріалів розслідування на розгляд органу (посадовій особі), уповноваженого розглядати від-повідну категорію справ про адміністративні правопору-шення (ст. 257).

2. Розгляд справ. Згідно зі ст. 213 КУАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються: 1) адмі-ністративними комісіями при виконавчих комітетах районних, міських, районних у містах, селищних та сіль-ських Рад; 2) виконавчими комітетами селищних, сіль-ських Рад; 3) районними, (міськими) судами (суддями); 4) органами внутрішніх справ, органами державних ін-спекцій та іншими органами (посадовими особами), упов-новаженими на те КУАП.

Конкретні повноваження суб'єктів адміністративної юрисдикції зафіксовані у статтях 218-2447 КУАП (глава 17 "Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення").

Значення стадії розгляду справ про адміністративні правопорушення визначається тим, що саме тут прийма-ється акт, в якому компетентний орган офіційно визнає громадянина винним або невинним і визначає міру його відповідальності. Відповідно і всі етапи даної стадії набува-ють важливого юридичного значення і регламентовані статтями 278-286 КУАП.

На етапі підготовки справи до розгляду орган (посадова особа) зобов'язаний вирішити такі питання: 1) чи нале-жить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи пра-вильно складені протокол та інші матеріали справи про ад-міністративне правопорушення; 3) чи оповіщені особи, що беруть участь у розгляді справи, про час і місце розгляду; 4) чи затребувані необхідні додаткові матеріали; 5) чи під-лягають задоволенню клопотання особи, що притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх за-конних представників і адвоката.

Етап слухання справи починається з оголошення скла-ду колегіального органу і представлення посадової особи, що його розглядає. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголо-шує, яка справа підлягає розгляду, хто притягується до ад-міністративної відповідальності, роз'яснює особам, що бе-руть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне право-порушення. На засіданні заслуховуються особи, що беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і дозволя-ються клопотання. У випадку участі у